А от комунізм рулить. Будівництво доріг в Китаї

14


А от комунізм рулить.

750 метрів на годину — з такою швидкістю сьогодні будуються в Китаї нові дороги. Півстоліття тому Китай був однією з найбільш відсталих країн по протяжності доріг з твердим покриттям. Уряд КНР вважало, що є більш важливі завдання… Ситуація почала змінюватися лише в 80-ті роки, коли прийшло розуміння: без сучасної дорожньої інфраструктури далі не можна. З’явився навіть гасло: «Якщо ми хочемо розбагатіти, потрібно спочатку будувати дороги». У цей час уряд прийняв перший план створення мережі державних швидкісних автомагістралей і були розроблені відповідні стандарти якості. Визначилися з джерелами фінансування будівництва (кошти держбюджету, місцевих бюджетів, збір за обслуговування доріг, додаткові мита при купівлі машини, акцизи на паливо). З 1985 року все це оформили окремими законами (у нас багато організаційні проблеми не вирішені донині). Тоді ж держава дозволила вводити збори за проїзд по шосе високого класу для повернення кредитів на будівництво.
Першу швидкісну дорогу, Шанхай — Цзядин (18,5 км), відкрили у 1988 році, після чого прокладка подібних трас понеслася по наростаючій. Вже за перше десятиліття Китай досяг в дорожньому будівництві таких результатів, на що у Європи та США пішло понад півстоліття! Спорудження швидкісних шосе підтягло рівень всього дорожнього будівництва, дозволило відсталою галузі, де основними засобами виробництва були лопата, тачка, ручний каток і мільйони низькооплачуваних робітників, вийти на сучасний рівень. З’явилися серйозні виробники дорожньої техніки. Будівництво швидкісних доріг продовжується і зараз, причому колишніми фантастичними темпами. До початку ХХІ століття їх протяжність перевищила 10 тисяч км. В 2002 році — вже 20 тисяч, а в 2008-м — 60 тисяч км! До кінця 2013 року загальна довжина автомобільних доріг перевищила 4,1 млн км, включаючи 104,5 тис. км швидкісних магістралей. Згідно з Програмою розвитку транспорту на 12-у п’ятирічку в найближчі роки в Китаї буде сформовано мережу швидкісних доріг, яка зв’яже всі регіони і практично всі міста з населенням понад 200 тисяч чоловік. Вже сьогодні в Китаї 300 тисяч мостів (тисяча з них — довжиною більше кілометра). За кількістю сучасних доріг країна вийшла на друге місце у світі, а всі швидкісні траси були побудовані за 20 років! Нічого нового не винайшли китайці. Урядові і регіональні інститути планують, як повинна зростати транспортна мережа — з урахуванням розвитку економіки, напрямки вантажо — і пасажиропотоків, зростання числа автомобілів. У країні багато грошей, у тому числі і вільних — тих, що можна спрямувати на створення сучасної інфраструктури. Риторичне питання: чому так не зробили в Росії, коли країну буквально заливали нафтодолари? У 2005-2010 роках інвестиції на створення мережі національних швидкісних автомагістралей в Китаї становили 17-18 млрд доларів США на рік, а зараз, коли основні артерії вже введені в дію, витрачають по 12 млрд щорічно. Федеральні або місцеві влади повністю контролюють будівництво, але воно ведеться, як правило, на гроші підрядника. А держава або уряд регіону заплатить йому тільки після того, як вся робота буде виконана, причому саме в межах тієї суми, яка прописана в договорі. Високі темпи — прямий результат такої системи: будівельники хочуть повернути вкладені гроші якомога швидше. При цьому не на шкоду якості: обумовлений термін служби доріг, як правило, не менше 25 років. Більшість доріг в Китаї безкоштовні. Є і платні дороги двох типів: державні (побудовані за рахунок бюджету) і комерційні (споруджені за рахунок власних або позикових коштів компаній). Для простого автомобіліста ніякої різниці між ними немає, але за законом державна дорога повинна стати безкоштовною після 15 років експлуатації, а комерційна — через 25 років. Плата для легкових автомобілів —1,3–3,3 рубля за 1 км, в залежності від часу доби, сезону і т. д. Для вантажних автомобілів — від 3 до 7 рублів, що не сильно відрізняється від європейських тарифів. Але є дві відмінності від Європи або сусідній Японії. По-перше, в містах дороги безкоштовні, навіть якщо це футуристичні шестиуровневые розв’язки, як у Шанхаї. А в тому ж Токіо в’їзд на багаторівневий міської фрівей — платний. По-друге, не завжди є альтернативна безкоштовна дорога, причому в таких випадках кожен раз приймається окреме рішення на рівні уряду. З 2000 року довжина автобанів Китаю зросла в 10 разів, а в 2010 Китай обійшов США! На поточний момент довжина автобанів в Китаї перевищує довжину автомагістралей всіх країн Європи в 1.5 рази! До 2020 року довжина автомагістралей Китаю перевищить ВСІ країни Європи + США + Японія + Південна Корея. Поточні темпи будівництва складають близько 10 тис км для автобанів, що в кілька разів більше США.