А у відповідь — тиша

21

Сьогоднішня історія про дивну логіку людей, які ЛГБТ, несподівано залишила неприємний осад. І це при тому, що генерально-то я поділяю позицію автора і теж не бачу нічого поганого ні в одностатевої любові, ні в одностатевих шлюбах.

А вбило ось що: «Не збираюся ходити куди-то і боротися за їх права. Права потрібні їм самим — ось нехай вони і борються». Хлопці, розумієте, це ось той самий принцип, що робить з нас не суспільство, а безглузде і безвольне стадо, над яким можна знущатися і так, і сяк. «Поки що мене це не торкнеться, мене це не стосується», — говорить більшість моїх співгромадян і чомусь дико дивується, що, коли це торкнулося його, ніхто не поспішає на допомогу.

Проти реформи охорони здоров’я протестували тільки лікарі, хоча лікуватися доводиться всім. Проблеми далекобійників хвилюють тільки далекобійників, хоча всі мита, які їм потрібно буде заплатити, виявляться включені у вартість придбаних нами товарів. Проблеми ЛГБТ не хвилюють дівчину з «нормальною» орієнтацією, хоча, якщо у неї народиться дитина-гомосексуал, вона почне боротися за його права, адже вона цілком лояльно ставиться до одностатевого кохання. Ось тільки чи не пізно тоді буде?

Знаєте, був такий німецький пастор Мартін Німьоллером. Фашисти заарештували його в 1937 році, на волю він вийшов лише в 45-м. Так ось, він сказав: «Коли вони прийшли за комуністами, я мовчав, тому що я не комуніст. Коли вони прийшли за соціал-демократами, я мовчав, тому що я не соціал-демократ. Коли вони прийшли за євреями, я мовчав, тому що я не єврей. А потім вони прийшли за мною, вже не було нікого, хто б міг протестувати».

Моя хата з краю — зручна позиція, але до чого ж вона задовбала!