Айболить-джан

18

В одному з пабликов, віддалено мають відношення до медицини, хтось написав:

…Це перший удар по психіці. Другий припав, коли нашу лікарню почали сильно заповнювати своїм професіоналізмом лікарі з ближнього зарубіжжя.

Люди! Що за нісенітниця? Мою маму оперував зросійщений кореєць по імені Лазар. Ні, насправді його, здається, колись звали якось дуже схоже, але справжнім корейським ім’ям. Довелося його змінити через ставлення нашого народу до іноземців. Так от, Лазар врятував мамі життя: онкологія — погана штука. І хоч їй тепер все життя пити таблетки, але вона буде жити ще багато-багато років.

П’ять років тому, не будь я знайома з лікарем з Кавказу (акцент, червоні мокасини і занижена «пріора» додаються) на ім’я Аслан, залишилася б без ноги. Після травми коліна в одній з цілком собі советуемых московських лікарень, після двох операцій, півроку лежання, сепсису, скандалів мене приїхав провідати Аслан — військово-польовий хірург. За дві хвилини розмови з лікарем перспектива залишитися без ноги перетворилася на перспективу ходити кульгавий і з титаном, нехай і за дуже хороші гроші. Він мене забрав в той же день. Ще одна операція, зроблена ним самим, і півроку відновлення — і нога у мене болить раз на рік, у найбільші холоди.

Я дуже вдячна цим людям. А ви, ті, хто відразу погодився внутрішньо з цитатою, тільки побачивши її — горите в пеклі нарівні з грішниками, нехай і вас всіх стрижуть під одну гребінку!