Честь нації: хто сидів у кріслі спікера парламенту Грузії до Гаврилова

52


Спікер парламенту Грузії Іраклій Кобахидзе21 червня подав у відставку на тлі акцій протесту в Тбілісі, переросли в масові сутички з силами правопорядку. До цього він перервав офіційний візит до Азербайджану, де в п’ятницю повинен був провести зустріч з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим і прем’єром країни Новрузом Мамедовим, а також взяти участь у сесії парламентської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва.
Приводом для такого різкого загострення внутрішньополітичної ситуації став інцидент в грузинському парламенті під час сесії Міжпарламентської асамблеї православ’я. Керівник російської делегації Сергій Гавриловво час відкриття сесії був посаджений у крісло спікера грузинського парламенту. Це викликало обурення деяких грузинських депутатів, які влаштували бійку прямо в залі засідань.
Робота асамблеї була зірвана, російських депутатів випровадили в екстреному режимі з країни, а в Тбілісі почалися демонстрації з антиросійськими і антиурядовими гаслами. У відповідь Москва прийняла відповідні заходи: з 8 липня за розпорядженням російського президента Володимира Путіна було тимчасово заборонено російським авіакомпаніям виконувати рейси з РФ в Грузії, а туроператорам і турагентам рекомендовано утримуватися від продажів путівок в закавказьку республіку.
У підсумку за два дні протесту Грузія втратила спікера парламенту, російських туристів і в цілому погіршила перспективу налагодження відносин з Росією. До того ж серед учасників акцій і поліції — кілька сотень поранених. Багато затримані і засуджені. І все це за те, що православний депутат російської Держдуми від партії КПРФ (яка мовчить в ганчірочку у зв’язку з грузинськими подіями) Гаврилов, як стверджують організатори заходу, з-за «протокольної помилки» сів у крісло спікера парламенту Грузії, що було сприйнято частиною грузинів як національну образу.
Так хто ж «сидів» до Гаврилова в кріслі спікера грузинського, які особи займали цю посаду після розвалу СРСР і чим вони прославились?
Гамсахурдія — громадянська війна
Перші багатопартійні вибори до парламенту Грузії, а точніше Верховна Рада Грузинської РСР пройшли в 1990 році. В результаті виборів, як і в багатьох інших країнах СРСР комуністи втратили більшість. Головою Верховної Ради Грузинської РСР був обраний Звіад Гамсахурдія, який згодом став президентом країни. Після приходу націоналіста Гасмахурдия до влади Грузія поринула у вир громадянської війни. Мова про збройний конфлікт між прихильниками Звіада Гамсахурдії (звиадисты) і урядовими військами (1991-1993) в Західній Грузії. Кровопролиття на вулицях Тбілісі було припинено після вигнання Гамсахурдії. Спочатку він перебрався до Вірменії, а через кілька днів вилетів в Чечню, де уряд Джохара Дудаеваприняло його у себе. Йому приписують знамениту фразу: «Грузія для грузин», не залишила шансів всередині єдиної Грузії інших національностей, зокрема, абхазам і осетинам, що встав на шлях самозахисту.
Ховаючись від урядових військ, що Гамсахурдія, як загнаний заєць, був жорстоко убитий в кінці 1993 року в селі Дзвелі Хибула при нез’ясованих до кінця обставинах. Розслідування його загибелі триває по теперішній час. Дуже влучну оцінку політичному спадщини колишнього глави заонодательного органу та екс-президента Грузії Звіада Гамсахурдія дав визнаний експерт з проблем Південної Осетії і Абхазії Євген Крутіков.
«У Грузії давно стало традицією забувати власні оплески. Звіад Гамсахурдія користувався чи не поголовної підтримкою грузинського населення країни саме за гасла типу „Грузія для грузин“ і куди більш жорсткі, ніж при Саакашвілі, дії на адресу негрузинского населення. Зараз про Гамсахурдії згадують одиниці», — зазначає Крутіков.
Зураб Жванія, його загибель і грузинський розворот
В кінці листопада 1995 року, після перемоги Союзу громадян Грузії (СГГ) на виборах, парламент країни очолив політичний важковаговик Зураб Жванія. Коаліційна партія СГГ була створена для підтримки політики тодішнього президента Едуарда Шеварднадзе. Жванія в 1993 році зайняв пост генерального секретаря РГД. Через чотири роки він був переобраний на посаду спікера, однак 1 листопада 2001 року подав у відставку, мотивувавши своє рішення протестом проти політики… Шеварднадзе.
Через рік він залишив СГГ, а також однойменну парламентську фракцію. Почався другий і останній етап його політичної кар’єри і життя теж). Він перейшов в опозицію. На початку червня 2002 року Жванія створив і очолив парламентську фракцію «Демократи». З 17 червня 2002 року — голова політичної організації «Об’єднані демократи». У парламентських виборах 2003 року брав участь в якості одного з лідерів передвиборчого блоку «Бурджанадзе-Демократи». Відразу після цих виборів у Грузії почалася політична криза, що завершився «революцією троянд». В результаті президентом Грузії став привезений з США Жванією ж за вказівкою Шеварднадзе Михайло Саакашвілі. Жванія був призначений державним міністром Грузії, склавши так називаний «тріумвірат влади» з Саакашвілі і Бурджанадзе. Потім в лютому 2004 року грузинський парламент затвердив Жванія на посаді прем’єр-міністра республіки.
Рівно рік Жванія загинув при нез’ясованих обставинах. Згідно з офіційною версією, він і його друг Рауль Юсупов (тодішній заступник уповноваженого президента Грузії в регіоні Квемо-Картлі) померли від отруєння чадним газом. Є і ряд неофіційних версій, згідно з якими смерть Жванії і його друга була насильницькою: вони обидва були вбиті з вогнепальної зброї, а після смерті застережені. Офіційна версія, за даними спостерігачів, має цілий ряд недоречностей і протиріч. Версії вбивства поки не мають чітких і документально підтверджених доказів.
Одне можна сказати напевно. Після загибелі Жванії і політичної нейтралізації Ніно Бурджанадзе(а вони виступали за розвиток відносин з Росією) Грузія під керівництвом «Михеїла Саакашвілі увійшла в «кривавий розлучення» з Москвою і взяла самогубний курс на інтеграцію в євроатлантичні структури. А умерщвленного прихильника розвитку відносин з Росією Зураба Жванія стали посмертно дискредитувати, обзиваючи геєм.
Ніно Бурджаназе — кремлівський агент?
З листопада 2001 року по 2008 рік головою парламенту Грузії була відомий політик Ніно Бурджаназе. Бурджанадзе з обов’язку служби в період складної внутрішньополітичної трансформації двічі (у 2004 і 2007 році) виконувала обов’язки президента Грузії.
Пізніше, в 2008 році, вона з-за розбіжностей з Саакашвілі пішла в опозицію і заснувала партію «Демократичний рух — єдина Грузія». Але голосно заявила про себе лише в 2011 році. Тоді її партія разом з громадською організацією «Народні збори» організувала масові акції протесту в центрі Тбілісі з вимогою зміни влади Саакашвілі. Все завершилося жорстоким розгоном силами поліції і спецназу. Так вже вийшло, що чим більше в Грузії свободи і демократії за американськими лекалами, тим болючіше б’ють по голові місцеву недалеку і довірливу молодь грузинські силовики.
Як потім з’ясувалося, дії влади Грузії тієї ночі стали однією з причин рішення мільярдера Бідзіни Іванішвілі вступити в політику, заснувавши нинішню правлячу партію «Грузинська мрія — демократична Грузія» в 2011 році. При цьому співпраця між Бурджанадзе і Іванішвілі не відбулося. Бурджанадзе залишилася в опозиції і до влади Іванішвілі. В даний час у Бурджанадзе мізерний рейтинг, і її обзивають кремлівським агентом, не відчуваючи ні найменшого поваги до того, що ця жінка довгі роки очолювала законодавчий орган і сиділа в кріслі, честь якого так несамовито захищають грузинські «діти Сороса».
Давид Бакрадзе — соратник Саакашвілі
З червня 2008 року по жовтень 2012 року парламент Грузії очолював Давид Бакрадзе — один з лідерів партії «Європейська Грузія», він виступає за тісну інтеграцію в євро-атлантичні структури і, по суті, був соратником Саакашвілі, поки не відпав від нього.
Бакрадзе двічі балотувався в президенти Грузії, але програвав вибори. На минулих виборах в 2018 році він набрав 17% голосів, а в попередніх у 2013 році — 21,73%, поступившись кандидату на пост президента від коаліції «Грузинська мрія» Георгій Маргвелашвілі, переміг з результатом 62,11% голосів.
Бакрадзе був депутатом парламенту кількох скликань. У 2007-2008 роках він обіймав посаду державного міністра Грузії з питань врегулювання конфліктів. У 2008 році був призначений міністром закордонних справ Грузії. З 2008 по 2012 рік, як ми вже зазначили вище, обіймав посаду голови парламенту Грузії від партії «Єдиний національний рух».
Затятий прихильник Заходу
У 2012 році на посаді голови парламенту Грузії соратника Саакашвілі Давида Бакрадзе замінив сподвижник Іванішвілі — Давид Усупашвілі. Останній залишався на цій посаді до 2016 року. Керована ним Республіканська партія Грузії входила до складу коаліції «Грузинська мрія» під керівництвом олігарха Іванішвілі.
Усупашвілі і його дружина Тінатін Хідашелі(працювала також в структурах Сороса в Грузії), яка займала тоді посаду міністра оборони країни були затятими прихильниками інтеграції країни в НАТО і ЄС. Більш того, Усупашвілі будучи спікером закликав розмістити на території Грузії американську військову базу. Він вважав це «життєво важливим» для безпеки Грузії, не бажаючи замислюватися про наслідки негативної реакції Росії.
Усупашвілі на цьому не зупинявся. Він виступив з іншою ініціативою внести зміни в преамбулу Конституції Грузії і декларувати пріоритет — євроатлантичну інтеграцію країни. «Росія вживе заходів, якщо будуть спроби „втягнути“ Грузію в НАТО», — неодноразово заявляв голова МЗС Росії Сергій Лавров, але амеркианские куратори Усупашвілі, мабуть, щедро платять йому за те, щоб він не переживав. Сьогодні про те, що американські бази в Грузії не потрібні, каже вже діючий президент Грузії Саломе Зурабишивли, за що зазнає критики з боку націоналістів.
Молодий Кобахідзе не встиг відзначитися
З 2016 року до недавніх пір пост спікера парламенту Грузії займав молодий политикИраклий Кобахідзе. У 2006 році він отримав ступінь доктора права у Дюссельдорфському університеті, читав лекції в грузинських університетах і була проект-менеджером програми розвитку ООН. Брав участь в якості експерта в стратегічних заходах Ради Європи в Грузії, член комітету експертів з прав людини. Кобахідзе також брав участь у програмах фонду «Відкрите суспільство» (місцевий філіал фонду Сороса).
Кобахідзе вступив у партію «Грузинська мрія» в січні 2015 року, зайнявши посаду виконавчого секретаря. Після перемоги на парламентських виборах 2016 року обраний головою парламенту Грузії 18 листопада 2016 року. Обрання було розкритиковано опозиційним Єдиним національним рухом як посилить розкол суспільства. На посаді спікера парламенту нічим видатним він не відрізнявся. На тлі антиросійських протестів у Тбілісі він повідомив в інтерв’ю, що вирішив піти у відставку з посади голови парламенту Грузії.
Хто прийде на зміну Кобахідзе?
Новим головою парламенту Грузії після відставки Іраклія Кобахідзе, згідно з заявами представників правлячої партії Грузії, стане член правлячої партії «Грузинська мрія — демократична Грузія» Арчіл Талаквадзе.
«Я можу сказати, що інша кандидатура і не розглядається, і парламентська більшість підтримає Арчила Талаквадзе», — сказав лідер фракції «Грузинська мрія» Мамука Мдинарадзе.
Чим і якими справами запам’ятається Арчіл Талаквадзе на другій посаді країни, покаже час. Проте вже зараз з-за бурхливої реакції на власну «протокольну помилку» багаторічна робота по налагодженню двосторонніх зв’язків на гуманітарному рівні між Росією і Грузією провалена.
Кавказька редакція EADaily