Чому Україна так і не стала «підводного державою»

153


Росія утилізує символ і гордість українського військово-морського флоту – підводний човен «Запоріжжя»
Автор:
Павленко Дмитро
Остання з могікан
На порталі держзакупівель Міноборони Росії розмістив тендер на утилізацію якоїсь дизель-електричного підводного човна проекту 641. Термін подачі заявок встановлено до 25 липня, вартість робіт з утилізації субмарини не називається.
Здавалося б, що тут сенсаційного? Періодично відслужили свій термін і виключені зі складу військово-морського флоту кораблі розбирають на металобрухт або продають за демпінговими цінами країнам «третього світу». Якщо, звичайно, знаходяться бажаючі їх придбати. А головне – мають кошти на те, щоб підтримувати подібний секонд-хенд в плавучому стані.
При цьому дизель-електричні підводні човни (ДЕПЧ) проекту 641, або за класифікацією НАТО «Фокстрот», – за сучасними мірками зовсім вже допотопні субмарини. Їх «зоряною годиною» стала Карибська криза 1962 року, коли чотири радянські підводні човни цього типу були таємно перебазовані на Кубу. В умовах розвитку озброєнь, до кінця 1980-х років, вони вважалися застарілими. У 1990-ті роки їх вивели зі складу радянського і російського флоту. На початку 2000-х «фокстроти» списали Польща та Індія. До початку другого десятиліття XXI століття ці підводні човни залишалися у складі трьох флотів «великих морських держав» (в жирних лапках) – Куби, Лівії і… України.
Почему Украина так и не стала «подводной державой» вмф,украина
Підводний човен «Запоріжжя»..
Історія єдиного українського підводного човна «Запоріжжя», на думку російського письменника-мариніста, капітана 1-го рангу Володимира Шигина, варта цілого роману. Вже п’ять з гаком років мешканці та гості Севастополя мають унікальну можливість спостерігати цього «первістка» і «гордість підводних сил України» стоїть на приколі в Південній бухті під російським Андріївським прапором. А отже, сумнівів бути не може. З імовірністю в 100% у випадку з утилізацією мова йде саме про це «диво техніки».
Від слави до безвиході: радянська підводний човен виявилася в степах України
Однак, перш ніж поминати відомий анекдот про загиблу в степах України у нерівному повітряному бою підводний човен, нагадаємо, що ця субмарина була введена в дію на початку 1971 року і чверть століття відважно прослужила у складі трьох флотів ВМФ СРСР і Росії – Балтійського, Північного і Чорноморського. Не кожен військовий корабель у мирний час може похвалитися такими досягненнями, як Б-435, а саме таке непоказне назву до підняття жовто-блакитного прапора носила наша «героїня». На її рахунку – 14 далеких морських походів, в тому числі перехід з Балтійського моря в Баренцове навколо Скандинавії, походи в Атлантику і Середземне море з відвідуванням портів Куби, Сирії, Югославії, Єгипту, Марокко, Тунісу.
Влітку 1990 року по внутрішнім водним шляхам тоді ще єдиної країни вже застарілу субмарину перебазировали з Білого моря в Чорне, де її і застали смутні часи.
При розділі Чорноморського флоту в 1997 році підводний човен Б-435 дісталася Україні. Як свідчить вже згаданий нами Володимир Шигин, все сталося не випадково. Хитромудрі українці вибрали її для свого флоту як саму боеготовую з усієї 155-ї бригади підводних човнів. Незадовго до цього вона пройшла середній ремонт, а в 1994 році була удостоєна звання «відмінною» підводного човна на всьому ще єдиному Чорноморському флоті. 11 липня 1997 року над Б-435 був урочисто піднятий український прапор, її перейменували в «Запоріжжя» і присвоїли бортовий номер U01.
Історія з бортовим номером також мала символічний характер. Фактично застаріла підводний човен оголошувалася першим бойовим кораблем України. При цьому українці підійшли до створення власних «підводних сил» з характерним розмахом. Було організовано ціле з’єднання – окремий дивізіон підводних човнів ВМС України. Правда, вже через кілька років його розігнали. Штат лише формально існуючого підрозділу був дуже роздутий, а новоспечені «підкорювачі морських глибин» з тризубами на кокардах просто страждали неробством.
Почему Украина так и не стала «подводной державой» вмф,украина
«Запоріжжя»..
Причина цього банальна – на будівництво чи закупівлю нових субмарин у Києва грошей не було, а єдина наявна підводний човен була вже не здатна занурюватися в морські глибини.
П’ятнадцять років без занурень
Чи варто говорити про те, що служба субмарини під новим прапором не задалася з самого початку. З одного боку, підводний човен покинули багато досвідчені члени екіпажу, які не бажали змінювати військової присяги і служити Незалежній. По-друге, вийшли з ладу акумуляторні батареї. А в новоствореній країні, назва якої, за версією деяких гумористів, є спільнокореневим зі словом «вкрасти», просто не знайшлося коштів на їх заміну. Тому прямо з урочистою і пафосною церемонії новоявлена «гордість українського флоту» вирушила на прикол в Балаклавській бухті. На кілька років про неї просто забули.
«Згадали» про підводному човні лише наприкінці 2002 року. Дещо як нашкребли 3,5 мільйона доларів на закупівлю в Греції акумуляторних батарей, і в лютому 2003 року «Запоріжжя» відбуксирували в Севастополь належить російському Чорноморському флоту суднобудівний завод №13. Українські власті розраховували, що вже на початку 2005 року підводний човен зможе вийти в море. У 2004 році, напередодні подій, відомих як «помаранчева революція», група офіцерів – членів екіпажу «первістка українського підводного флоту» була відправлена на спеціальні курси в США. Однак придбані у американців навички командування дизельними субмаринами українським морякам так і не знадобилися.
Ситуація балансувала на межі між комедією і трагедією. 3,5 мільйона доларів були витрачені даремно (!). Грецькі акумуляторні батареї виявилися непридатні для радянської підводного човна. Та й самі акумулятори заповзятливі українські морячки просто розібрали на металобрухт. Таким чином, єдина українська субмарина знову встала на прикол.
Новий, «помаранчевий» міністр оборони Анатолій Гриценко не мав ілюзій щодо «Запоріжжя» і пропонував її списати і продати. Тим більше один час українську підводний човен начебто погоджувалася купити Лівія додатково до двох, що залишилися у її складі флоту «фокстротам». Проте ця ідея так і не була реалізована. Виявилося, що шкурка вичинки не варта.
Почему Украина так и не стала «подводной державой» вмф,украина
Гриценко А.с..
У 2009 році в Києві знову вирішили відновлювати багатостраждальну підводний човен для власних військово-морських сил. І знову звернулися за допомогою до Росії. На початку 2010 року на «Запоріжжя» нарешті встановили нові акумулятори, а також провели цілий ряд інших ремонтних робіт, після яких субмарина принаймні змогла вийти в море. Загальна вартість капремонту «первістка підводних сил ВМСУ» оцінювалася в 60 мільйонів гривень, не рахуючи закупівлі акумуляторів.
У 2011 році «Запоріжжя» вже брала участь у спільних російсько-українських військово-морських навчаннях «Фарватер миру». Щоправда, в ролі умовно затонулої субмарини. А та частина маневрів, де її задіяли, проходила прямо біля причалу 13-го судноремонтного заводу.
Злякалися, що не допливе до Одеси
Через 15 років після підняття на підводному човні українського прапора «Запоріжжя» нарешті змогла вийти у море з використанням власної силової установки (у супроводі буксирів, але це так, на всякий випадок), зробити занурення на перископну глибину 14 метрів і навіть після всього цього успішно спливти. За сім дією, що відбувалися у липні 2012 року, спостерігало все українське вище військове командування, включаючи міністра оборони Дмитра Саламатіна, начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-лейтенанта Володимира Замани та виконуючого обов’язки командувача ВМС України віце-адмірала Юрія Ільїна. Мабуть, не вистачало тільки президента Віктора Януковича.
Почему Украина так и не стала «подводной державой» вмф,украина
Ст. Янукович..
На початку 2013 року підводний човен «Запоріжжя» в черговий раз урочисто, з виконанням гімну та підняттям прапора, прийняли до складу військово-морських сил України. Місцем базування для неї була визначена Стрілецька бухта Севастополя. Там вона перебувала до 22 березня 2014 року, коли після недовгих переговорів з представниками Чорноморського флоту екіпаж «Запоріжжя» підняв на своєму підводному човні Андріївський прапор. Велика частина особового складу на чолі з командиром корабля капітаном 1-го рангу Робертом Шагеевым перейшла на службу у ВМФ Росії. У той же день колишня українська субмарина була перебазована в Південну бухту Севастополя, де перебуває й донині.
Чи варто говорити, що в Чорноморському флоті Росії такому українського «подарунку» дуже «зраділи». Для несення бойового чергування вона непридатна. Перетворити її в музей – так навіщо Росії музей української жадібності і дурості? В результаті прийняли воістину соломонове рішення – порадили колегам з Незалежної просто приїхати і забрати свій металобрухт куди-небудь подалі від кримських берегів. Проте вже було не до «символу українського флоту». Про «Запоріжжя» на Україні знову забули. Або просто злякалися, що підводний човен потоне де-небудь на півдорозі до одеси, що викличе гострий напад сміху не тільки у «клятих москалів», але і «західних партнерів».
Зрештою, коли російський президент в черговий раз запропонував українцям приїхати в Крим і забрати всі залишилися там плавзасоби своєї колишньої «фльоти», ті, в силу природної жадібності, зажадали від Росії відремонтувати весь їх металобрухт, так і на додачу повернути сам півострів. На цьому розмову було закінчено.
Невдала «вовча зграя»
Почему Украина так и не стала «подводной державой» вмф,украина
Фото: paparazzza / Shutterstock.com
Розповідь про історію українського «підводного флоту» був би неповним, якби ми не згадали ще про одному цікавому епізоді. Насправді в України могло б бути як мінімум цілих два підводних човни.
Як відомо, історія військово-морських сил Незалежної почалася з відвертої піратства, коли група колишніх радянських морських офіцерів у розрахунку на персональний шмат сала від «незалежної молодої країни» просто захопила і викрала із Криму в Одесу належав тоді ще єдиного Чорноморського флоту сторожовик. Це сталося в липні 1992 року в розпал протистояння між командувачем Чорноморським флотом адміралом Ігорем Касатоновым і київським режимом Кравчука, оголосив ЧФ власністю України. Раптово усвідомили себе «патріотами Незалежної» вчорашні радянські офіцери знайшлися і в складі підводних сил Чорноморського флоту. Одним з них був заступник командира 14-ї дивізії підводних човнів капітан Євген Лупаков.
13 березня 1992 року він разом з групою однодумців–«самостійників» зробив спробу захоплення новітньої підводного човна Б-871 (проекту 877В «Палтус») і приведення її екіпажу до української присяги, що було прямим порушенням наказу комфлота Касатонова. Однак патріотично налаштовані офіцери і матроси загерметизировались в 4-му відсіку субмарини і пообіцяли підірвати її разом з собою, якщо прийняття української присяги не припиниться. У підсумку на бік України з усього екіпажу Б-871 перейшли лише п’ятеро офіцерів і матрос з прізвищем Махно. Після тривалого ремонту Б-871 отримала нову назву «Алроса» і до надходження новітніх ДЕПЧ проекту 636.3 «Варшав’янка» залишалася єдиною боєздатною субмариною Чорноморського флоту РФ.
Що ж стосується перебіжчика Лупакова, то свій шмат сала від української влади він все-таки отримав. В даний час Лупаков є одним з лідерів «Конгресу українських націоналістів» (КУН) і почесним головою «Союзу офіцерів України». Періодично він робить публічні антиросійські заяви в українських ЗМІ. Так, у 2017 році обіцяв знищити російський Чорноморський флот «на потерть», якщо в України буде «хоча б п’ять підводних човнів». Як говориться, вашому теляті та нашим вовком не вдавитися б…
Ще одну списану радянську підводний човен СС-310 у 2000 році «братньому українському народові» подарував не хто інший, як сам Володимир Путін. Подарунок відбуксирували в Херсон для перетворення на музей військово-морських сил України. Жодного музею, природно, не було створено.
Ціла підводний човен або заповзятливі українці вже давно знайшли їй застосування, растащив на металобрухт, історія замовчує.