Дулатинская операція: як прикордонники відбили вторгнення китайців в СРСР

161


Молодий Радянський Союз активно допомагав Китаю і фактично поклав початок КНР тим, що посприяв звільненню китайців від японської окупації та закінчення кровопролитної громадянської війни. Незважаючи на це стосунки між сусідами не завжди були мирними. Про інцидент на острові Даманський в 1969 році, напевно, знають всі. А ось аналогічна провокація китайської армії в Казахстані, що був тоді частиною СРСР, відома набагато менше.
Передісторія конфлікту
Прикордонні провокації з боку китайської сторони почалися ще в 60-х. Приводом стало розвінчання культу особи Сталіна і зміна економічної політики Хрущовим. Китайські «селяни» почали масовий випас худоби на землях СРСР, заявляючи прибулим радянським прикордонникам, що знаходяться на території Китаю. Незважаючи на те, що кордон зміцнили практично на всьому її протязі, понад 7000 км, провокації тривали. Конфлікт на острові Даманський показав перевагу радянської зброї і підготовки, але це не зупинило Китай. Таке несанкціоноване перетин кордону сталося в районі селища Дулаты, що в Казахстані.
В очікуванні провокацій базувався в тому районі Маканчинский прикордонний загін за наказом Москви був посилений. Тепер, крім 700 прикордонників, він включав в себе ще й маневрену резервну групу на декількох БТР. Ближче до регіону були перебазовані деякі інші радянські частини, що включали в себе бронетехніку і міномети. Провокацій чекали — в тому числі і збройних. Тим більше що місцевість сприяла цьому — в районі селища пролягала скотопрогонная стежка, по якій китайці під наглядом наших прикордонників багато років ганяли овець.
Конфлікт на Дулатском напрямку
Інформація про несанкціонований перетині кордону з вищеназваної стежці надійшла вранці 2 травня 1969 року. Крім того, що прогін худоби не був узгоджений з радянською стороною, так ще й супроводжували стадо кілька десятків чабанов. Причому під куртками явно вгадувалися обриси зброї.
Мирна спроба радянських прикордонників зупинити рух стада і супроводу не увінчалася успіхом. На допомогу пастухів з китайської сторони з’явилася велика збройна група — близько 50 осіб, а за нею перетинати кордон почали менш численні загони — по 20-30 чоловік. Вигукуючи погрози російською мовою, китайці почали займати позиції на сопках і окопуватися. Ситуація складалася очевидніше нікуди.
Але радянська сторона реагувала швидко й рішуче. У район назріваючого конфлікту була стягнута група під командуванням майора В. І. Бутылкина у складі 30 БТР і 500 прикордонників. Додатково були перекинуті боєприпаси і підготовлена штурмова і винищувальна авіація. Операція по зачистці прикордонній території планувалася на 3-4 травня, але наказ до війська так і не надійшов. За цей час угрупування «сусідів» теж виросла і радянське командування не вирішилося кидати на неї піхоту. По лінії МЗС була направлена нота протесту і продовжилося нарощування чисельності прикордонної угруповання.
Це подіяло — 18 травня почалося виведення китайських військ із радянської території. Але майже через місяць бій все-таки відбувся, щоправда, про нього мовчали обидві країни. Відбувалося все за відпрацьованим сценарієм — чабан з отарою овець перетнув кордон, а коли його затримали радянські прикордонники, на них з-за укриття напали озброєні китайці. Наші солдати прийняли бій, викликавши підкріплення. Маневрена група на БТР прибула вже через 15-20 хвилин. За цей час радянські прикордонники втратили кількох солдатів пораненими, а на допомогу провокаторам висунувся ще один збройний загін.
Бій був запеклим і тривав трохи більше 40 хвилин. Цього часу вистачило, щоб китайці, несучи з собою поранених, відступили на свою територію. Тоді ж, у червні, на Дулатинском напрямку була створена нова прикордонна застава і провокації припинилися.
Ярослав Горбунов