Геннадій Литовченко: Лобановський нікого не лаяв за гол ван Бастена – такі раз в сто років залітають

121


Тридцять один рік тому феноменальний удар Марко ван Бастена «поховав» збірну СРСР у фіналі чемпіонату Європи 1988 року, де вона зустрічалася з Голландією. Відігратися ще можна було, але в той день, 25 червня, все якось складалося проти нас. На 73-й хвилині Ігор Бєланов, який отримав роком раніше «Золотий м’яч», не реалізував 11-метровий (це був другий невдалий епізод в його кар’єрі, пов’язаний з пенальті). Ще була штанга. Загалом, радянські футболісти у фіналі свої шанси не використали.
А гол ван Бастена увійшов у золотий фонд світового футболу за красу і важливість. Ми згадали той нещасливий день (хоча для нинішнього покоління вихід у фінал Євро був би успіхом) з півзахисником збірної СРСР, що складалася на 70 відсотків з гравців київського «Динамо», Геннадієм Литовченко. До речі, теж майстром несподіваних дальніх ударів. Він відіграв фінал з першої до останньої хвилини. Зараз йому 55.
– Звідки взагалі цей гол звалився? З неба?
– Ситуація там нічого не віщувала, я вам скажу (сміється) . М’яч був далеко з флангу, але ван Бастен якось потрапив у «мертву точку» – єдину точку, яку не міг перекрити Рінат Дасаєв.
– Кого Валерій Лобановський лаяв після матчу за цей гол?
– Та нікого не лаяв! А кого лаяти? Зазвичай гол – наслідок кількох помилок гравців команди, що обороняється. А тут просто йшла передача в край. Всі думали, ван Бастен візьме м’яч, почне перемагати. Його вже «накривав» наш гравець. А він взяв і вдарив у дальню «дев’ятку». Ну ось так потрапив. Гол – це ж випадок. Коли у порожні ворота забиваєш, тут ясно – закономірність. А це… диво!
– Я опитування на тему цього гола читав. Мовляв, що це – майстерність, випадок, везіння?
– Всі три відповіді. По-перше, виконавська майстерність. Не було б його, і голи не сталося б. Випадок – що він туди потрапив. І везіння – що туди залетів. Ви самі відповіли на своє питання (сміється) .
– Начебто Василь Рац добіг до ван Бастена, зупинився. Він не припускав, що голландець не дасть м’ячу опуститися, вдарить відразу.
– Ну це старе покоління гравців, ви зрозумійте. І я б міг «зарядити» здалеку. Удар в один дотик – небезпечний, несподіваний. Це зараз футболісти приймають, починають фінтити. Ван Бастен не дав зблизитися того, хто його «накриває», виконав. Це вищий клас.
– Цей м’яч «прибив» нашу команду? 55-я хвилина, рахунок став 2:0.
– Можна сказати, так. Хоча вірили, що можемо зрівняти. Все-таки це вже інша гра була з Голландією, порівняно з тією, що провели у групі. (СРСР виграв 1:0, але як раз пощастило – «помаранчеві» грали краще, а нам вдалася контратака, яку завершив Василь Рац. – «Спорт День за Днем».) Та й голландці, які здавали допінг-контроль після матчу, зізнавалися, що побоювалися нашу команду.
– Правду кажуть, що збірна СРСР показувала на тому турнірі «футбол майбутнього»?
– Пік тій збірній припав на 1986-й рік, коли грали на чемпіонаті світу в Мексиці, і на 1988-й, коли відбувся чемпіонат Європи. Самі судіть – дійшли до фіналу. Звичайно, були елементи нового футболу: з точки зору тактики, пресингу. Зараз футбол до цього прийшов. Ще більше стало пресингу, він вирішує.
– Тренер Лобановський – новатор?
– Звичайно, звичайно. До нього приїжджали на стажування і Карло Анчелотті, і інші тренери з Європи. Кого тільки не було у нас на базі «Динамо».
– Якби у фіналі Ігор Бєланов пенальті, може, і врятували б матч.
– Так-так, ось цей пенальті «підкосив». Відчули: не щастить. Буває таке.
– Ще Олег Кузнєцов, центральний захисник, з-за карток пропускав фінал.
– Ось це найбільша втрата, я вважаю. Оборона була зіграна, кожен відчував лікоть один одного. А тут людина вибув на ключовій позиції, його довелося міняти.
– Після гола ван Бастена камера вихопила» лавку голландської збірної. Її тренер Рінус Міхелс схопився за голову: не вірив, що так можна забити?
– Я ж кажу, божевільний гол. Ну просто! Таке раз в сто років буває.
– Чому-то ми під гарячу ногу ван Бастена потрапили.
– Ну це завжди так буває. Везе тому, хто везе.
– Як ваші справи зараз, Геннадій? З футболом пов’язані?
– Поки що вдома. Онуком займаюся. З ним у футбол граю (сміється) .