Хочу довго і дорого

48

Працюю в інформаційному виданні і часом від усього серця дивуюся людському баранизму.

Дзвонить дамочка і вимагає прайс-лист. Я ввічливо відправляю її на наш сайт, де є не тільки наші розцінки, але й можливість розмістити оголошення, яке їй закортіло подати. Відразу. Ось прям цю секунду. Безкоштовно!

Незадоволеним голосом вона продовжує клянчити прайс, причому з кумедною формулюванням:

— Покажіть прайс! Покажіть!

В трубку його сунути, чи що?

Я продовжую ввічливо диктувати їй адресу сайту, пояснюючи перевага ознайомлення з прайсом саме там. Я мовчу про те, що до корпоративної пошти має доступ тільки шеф і бухгалтерія; про те, що часу слати прайс у мене немає; так і про те, що прайса як такого немає, бо розцінок трохи, і продиктувати їх можна за п’ять секунд.

Дама, образившись, кидає трубку.

Газета-то у нас солідна — кілька телефонних номерів, мобільні, іногородні і т. п. Ця фря починає обдзвонювати всі наші номери і вимагати прайс. Оф корс, скрізь її посилають на три букви: www.

В кінці кінців вона потрапляє на мене знову, зателефонувавши вже за іншим номером. Я вкрадливо цікавлюся, чи не знущається вона. Пані свариться, аки портовий вантажник, і кидає трубку.

Знаєте, за той час, що вона витратила, телефонуючи всі наші номери, вона б в мережі не те що сайт з прайсом знайшла, вона б змогла б зібрати дисертацію на тему: «Застосування кавунового коллайдера з метою зменшення агресії світлячків новозеландської печери Уайтомо і підвищення коефіцієнта ірландських танців у стадах китайських мериносів».

Люди, невже ви не задолбались від того, що ваша лінь жере ваш час?