Казка про тисячі і одному гастарбайтерку

14

Колись давним-давно я переїхав з коли-улюбленого міста дитинства в інший. Спочатку кімната в гуртожитку, потім службова квартира, потім — оренда. І ось порівняно недавно нарешті вдалося обзавестися власним заміським будинком. Здавалося б, все чудово: родина, будинок, машина, робота. Життя вдалося? А ось фіг там.

Є у нас в Росії така штука, як реєстрація за місцем проживання, вона ж прописка. І є у нас такі цікаві закони, за якими не можна просто так взяти і зареєструватися за місцем проживання: бачте, реєстрація можлива тільки в житловому будинку, а щоб будинок визнали житловим, потрібно дотримати безліч формальностей, зібрати купу паперів і пройти суд — і все це не безкоштовно, природно. А зовсім без реєстрації ніяк: і за законом вимагається, і за життя багато де вимагають вказати «місце проживання за паспортом».

Тим, хто живе в орендованих квартирах, ще гірше: ніякий господар не захоче оформляти на них постійну реєстрацію. Так і тимчасова вимагає зайвих рухів і може призвести до необхідності сплачувати податки з доходів від оренди, тому орендодавці всіляко ухиляються від цього. Тому, як та у багатьох знайомих, реєстрація по суті липова: хтось зареєстрований у родичів, якщо вони є, хто в іншому місті, хтось взагалі в «гумовою квартирі». Причому це не бандити які-небудь, і всі б були готові зареєструватися саме там, де живуть фактично, але закони цього не дозволяють.

Здавалося б, якщо державі так хочеться дізнатися, хто де живе — спростити порядок реєстрації! Я живу он там — запишіть, поставте собі в базі, мені не шкода. Але ні, це не наш шлях. У нас ось прямо зараз приймається закон, за яким за подібні липові реєстрації вводиться кримінальна відповідальність. Формально — як раз для боротьби з гумовими квартирами, але по суті новий закон ніяк не буде обмежувати кількість людей, які можуть бути прописані в одному сараї: якщо сарай формально житлової, а вони «мають намір в ньому проживати» — то ласкаво просимо. Йди доводь, що 1001 заробітчанин не може жити в однокімнатній квартирі.

Але ось що мені робити? Зареєструватися у себе вдома я не можу, бо не годиться. Зареєструватися не у себе вдома я теж не можу, тому що не буду там жити. Не реєструватися взагалі ніяк — знову не можу, тому що за законом не можна. А що робити тим, у кого, крім орендного житла, немає взагалі нічого? Тим, у кого немає родичів з квартирою, або з якихось причин вони не можуть там прописатися? Всім разом піти у в’язницю, отримати реєстрацію там, де-небудь в мордовському колонії?

Хотілося б сказати автору даного законопроекту: задовбав ти.