Коли я стану старою тіткою…

26


Коли я стану старою тіткою,
І стервом злий напевно,
В кошмарних спущених колготках,
До того ж навіженої злегка,
Коли я буду ходити з палицею,
Чесати свій гачкуватий ніс,
Зі старої вицвілій мочалкою
На голові замість волосся,
До мене негадано нагряне,
За злою іронією долі,
Мій довгоочікуваний принц-засранець,
Мій геній чистої краси.
Лише гляне на мене упівока,
І пропаде любовний запал…
Йому прошамкаю: «Паскуда!
Покидьок! Де ж ти раніше був?»
…І він, кладучи в стаканчик щелепу,
Зітхне, прошамкает, икнет:
Промямлит тихо: «Моя краса!»
І до ніжок як кульок впаде.
«Я йшов до тебе, терплячи муки,
І багато подвигів звершував,
Збирав я злато і каміння,
І крихти знань збирав.
І ось тепер тебе гідний!
Тепер, прЫнцесса, усе твоє!»
…Ах, старий лисий дурний воїн!
І що нам робити, е-моє?
У цій маленькій страшилки
Мораль ми все-таки знайдемо:
Поки що ви можете – ЛЮБІТЬ!
А прЫнцев після почекаємо!
Автор: Інеса Білобородько