Лінощі наводить на бідність

28

Вставлю і я свої п’ять копійок у вже став тут вічним спір викладачів іноземної та їх учнів. Поїхали.

Я — викладач вузу, кандидат наук (нефілологічних), але за родом своєї діяльності навчив більше тисячі людей різного рівня і віку. Іншими словами, педагогіка, психологія та методика викладання мені знайомі трохи більше і глибше, ніж іншим.

Знадобилося мені для себе освоїти одну мову, яка в моїй країні не вивчається ніким і ні за яких обставин. Всі підручники видаються тільки на території країни, в якій ця мова ділить статус офіційного із ще одним, але світовим і домінуючим в країні безроздільно.

Намагаюся знайти репетитора по скайпу, щоб взяти, нарешті, підручник і почати займатися, в тому числі відпрацюванням граматики. І ось тут — сюрприз!

Викладач 1. «Я не займаюся з дорослими». Ну так, витирати соплі першокласникам цікавіше, ніж навчати 28-річного молодика, який знає, для чого йому ця мова, та самостійно оплачує навчання.

Викладач 2. «Я не працюю по інтернету». ОК, сиди в своєму райцентрі і чекай, коли до тебе прийде прагне вивчити мову. При цьому в самій країні, нагадую, велика частина людей не говорить мовою, принаймні, не користується ним у житті.

Викладач 3. «По цій мові немає підручників для дорослих, а дитячі вам будуть важкі для навчання». Чорт візьми, ти хоча б прочитала в розумній книзі про те, що більшу частину іноземних мов вивчають з допомогою, в тому числі дитячих книжок, казок, пісень та ігор — вони легко сприймаються набагато легше, ніж десятки сторінок текстів про Леніна а-ля СРСР.

Викладач 4. «Навіщо вам ця мова? На ньому ж не говорять!». Без коментарів.

Викладач 5. Починаємо займатися, і за весь урок зі мною виключно говорили, але не пояснили жодного правила граматики. А граматика там все ж відрізняється від мого рідного мови, хоч і не радикально. У підсумку заяву: «Я ніколи не викладала, моя спеціальність — англійська, а не ось це ось».

Викладач 6. Дала якесь посібник, написаний… на варіанті мови, упраздненном в 1930-ті роки, використовується тільки в емігрантських колах. Столицю країни називає не так, як у словнику, а так, як історично вона називалася… ну, все ясно.

І так до нескінченності. У підсумку за рік я так і не знайшов викладача.

І мову знаю більше письмово і пасивно.

А задовбали ледачі вчителі, які скаржаться на мізерну зарплату, при цьому ігноруючи учнів, які готові їм платити.