Людина і пароплав

17

Заздрю тим, хто ненавидить павуків. Це людям зрозуміло, від арахнофобов приховують фото під кат і усіляко про них піклуються. А у мене страшно сіпається око від дуже великих людей. Товстими і жирними, навіть якщо у них ожиріння в останній стадії, цих людей називати не можна — вони ображаються.

Я намагаюся нікого не зачіпати, але як бачу людину-і-пароплава — внутрішньо вся здригаюся. Я додала після пологів 10 кіло, скинула і стала себе почувати набагато краще без них. Ймовірно, тому товсті люди мені здаються глибоко хворими. Мені їх шкода, мені неприємно дивитися на них, як на очевидно хворих котів чи собак, наприклад.

Але звідки ж мені знати, у кого це гормональне або обумовлене ще чимось, мало залежать від людини, у кого немає сил, часу або грошей, щоб займатися собою (я ще пам’ятаю дивне стан післяпологової депресії і компульсивного переїдання разом з заїданням будь печальки), а кому все і так норм?

Нікого не беруся засуджувати, якщо людині це не заважає — я рада за нього. Агітувати нікого не збираюся, якщо запитають — висловлюся, а так — нема чого. Але ось що з собою внутрішньої робити — не розумію.