Мій чоловік — мої правила

19

Уявіть собі ситуацію. Пані приходить в магазин одягу, хоче купити дороге плаття, на що чує від продавця: «Ти з глузду з’їхала?! Подивися на себе в дзеркало — де ти, а де це плаття! Спустися з небес на землю, візьми що-небудь простіше і дешевше!» Маячня? Зрозуміло, я перебільшую, і чоловік як супутник життя — це вам не сукню. Просто цей приклад наочно показує абсурдність претензій сторонніх людей до вашого вибору.

Будемо знайомі — я жінка, мені за тридцять, і я в активному пошуку. Одне з моїх вимог до потенційного коханій людині — відсутність у нього «причепа» у вигляді дітей з їх нескінченними проблемами, аліментів і докучливих колишніх дружин. Ні, не тільки це — мій чоловік повинен бути ще як мінімум не виродком, не дурнем і не в змозі забезпечити хоча б самого себе. Але саме перше моє умова викликає у всіх бурхливе обурення. Справа в тому, що сама-то я маю аж цілих два таких «причепа», які, природно, живуть і будуть жити зі мною, вони займають перше місце в моєму житті і в моєму серці. Так-так, саме так! Я маю вимагати від майбутнього чоловіка того, чого сама не маю: свободи від минулих стосунків! Несправедливо? Можливо, але це моє життя, і я встановлюю в ній правила! Тим не менш мені постійно доводиться чути, що вже я-то — «розлучена» з двома дітьми — повинна взагалі мовчати в ганчірочку і радіти, що хоч якийсь чоловічок зволив ощасливити мене своєю увагою. Мовляв, дивись-но, яка сама з дітьми, а дружина їй подавай бездітного, нехай краще відразу вб’ється об стіну, бо ніколи такого не знайде!

Подібні висловлювання доводиться чути від «знехтуваних» претендентів на руку і серце, так і від подруг-приятельок після чергової їх невдалої спроби познайомити мене з розведеним або вдовствующим батьком сімейства. В чому справа, пані та панове? Про сімейний стан чоловіка я питаю відразу і безпосередньо, щоб не витрачати даремно свій і його час. Різко, але хоча б чесно. Адже я по собі знаю, скільки турбот і клопоту приносять діти, нехай навіть і великі. А від своєї другої половинки я хочу отримати, в першу чергу, розуміння і підтримку (прошу не читати це як «гроші»), а не додатковий головний біль. Звичайно, можна навести чимало прикладів, коли діти від першого шлюбу ставали рідними, а колишня дружина переходила в категорію близьких друзів, але це — не моя історія. Я люблю своїх дітей, і для чужих в моєму серці місця немає.

Не треба намагатися принизити мене моїми дітьми, не треба намагатися довести мені, що в моєму стані я повинна хапатися за будь-яку соломинку, інакше залишуся одна! Я все одно не буду сприймати своїх дітей як недолік. А знайду я свою другу половинку або залишуся одна — це виключно мої проблеми, чи не так? І я не вважаю, що чоловік стає гіршою від того, що має дітей від попередніх стосунків. Але такий чоловік — не герой мого роману. Впевнена, що він зустріне ту, яка прийме його таким, який він є, разом з його минулим. Так само, як і я зустріну того, хто візьме мене з моїм минулим. А з цим чоловіком мені не по дорозі, бо я так хочу і маю право так хотіти.