Моя смітник із краю

64

Уявіть собі, що ви повісили книжкову полицю, на яку поміщається два ряди книг, і почали її заповнювати. Спочатку ви заповнюєте близький ряд. Коли ближній ряд заповнений, ви починаєте виймати з нього книги, щоб заповнити дальній. Або протискиваете книги в дальній ряд між книгами ближнього. Логічно? Не дуже.

А ось інша ситуація. Сидячі місця в автобусі, тролейбусі, електричці — є у вікна, є біля проходу. Так чому ж ви так любите сідати з краєчку? Неважливо, що вам їхати ще довго. Нехай той, хто теж хоче посидіти, протискується повз вас до вікна. Можливо, вам самим доведеться встати, щоб його пропустити.

Або ще краще. На смітнику сміттєві баки стоять у два ряди. Так чому б не викидати сміття спочатку в далекі баки? Але ні — спочатку ви заповнюєте з гіркою ближні бачки, а потім самі ж протискиваетесь до далеких повз смердючих куп.

Я розумію, що про інших ви не думаєте, зараз це не прийнято. Подумайте про себе, але хоча б на один крок вперед. Можливо, ваше сьогохвилинне зручність обернеться незручністю надалі.