Може ми шпаківня неправильний зробили?

42


Женька з дідусем півдня витратили на те, щоб побудувати новий шпаківня.
Точніше, пиляв і збивав дошки онук, а дідусь керував. Коли шпаківня був готовий, його на жердині поставили на коньок даху сараю.
Женька довго спостерігав за шпаківнею, але жодна пташка чомусь їм не цікавилася. Онук побіг до діда, який вже направляв паркан.
— Дідусю, може ми шпаківня неправильний зробили? Або звідти неправильно пахне? Пташки на нього не сідають.
— Сядуть ще, не поспішай. — заспокоював онука дід.
Раптом Женьці здалося, що біля сараю занадто часто стали з’являтися кішки — і Барсик, і чужі сусідські коти.
— Дідусь, а кішки в шпаківню не залізуть? – знову захвилювався онук.
— Ні, – усміхнувся дід, продовжуючи займатися своїми справами. – Не залізуть. Побояться.
Женька, на всяк випадок, почав ганяти цих вусатих зухвальців від сараю, і скоро в радіусі ста метрів жодної кішки не залишилося.
Але настав вечір, а в шпаківні так ніхто і не оселився.
Вночі Женьці приснилося, що кішки зі всієї села воюють за його шпаківня. То і справа з льотка вилазила нова нахабна морда, а потім починалася жорстока котяча сутичка.
Але переміг, все-таки, Барсик. З шпаківні з’явилася його мордочка, він відкрив рот, щоб переможно закричати, але замість котячого нестямної крику пролунав раптом красива трель.
Від цієї трелі Женька навіть прокинувся. Надворі тільки починало світати. А за вікном раптом знову «фьють-фьють-фьють» пташина трель!
Хлопчик кулею вилетів на ґанок, і – точно! На тоненькій жердинці шпаківні сидів красень шпак і веселою трелью зазивав в гості свою майбутню наречену.
Побачивши Женьку, співак заспівав ще сильніше, і хлопчик зрозумів, що шпак каже йому «спасибі». Ніколи ще Женя не відчував такого щастя!