Навіщо нам взагалі ця ПАРЄ?

79

Урядові ЗМІ сурмлять про велику перемогу — відновлення прав Росії в Парламентській асамблеї країн Європи. Тепер наші парламентарії — відомий своїми антисемітськими поглядами тележурналіст Петро Толстой і тісно пов’язані з біографією США фігуристка Ірина Родніна з телеведучою Оксаною Пушкіною будуть відстоювати інтереси Росії в Страсбурзі. Іншим наказано радіти. Навіть торжествувати.

При цьому Росія виплатить ПАРЄ борг — 70 мільйонів доларів, які, таке враження в правах і відновили. Ну не з любові до політики нашої Вітчизни насправді.
В європейські інститути наша Вітчизна просунув Борис Єльцин. Який вів країну до європейських цінностей. Вів, треба сказати, досить звивистим шляхом — через розграбування економіки і війну на Північному Кавказі. Але дещо він зробити все-таки встиг. Наприклад, у відповідності з європейськими вимогами, скасувати смертну кару і підпорядкувати російське законодавство міжнародному, чого в історії російської державності не було ніколи. Якщо б Петру Великому або Йосипу Сталіну сказали про те, що литовці з естонцями будуть визначати, що Росія повинна робити, а чого не має, сказав ризикував просто зникнути з лиця землі. Разом з парою поколінь своїх родичів. Але на ділі так і сталося. І литовці, і естонці, і поляки, і грузини стали з допомогою цього цікавого європейського інституту вказувати найбільшій країні Європи межі її поведінки.
А коли трапився кримський криза, то вся ця дружна команда права російської делегації просто прикрила. За неналежну поведінку. Поставила Росію в кут. Колінами на горох.
Треба сказати, що відповідь було обрано хоч і з запізненням, але ефективний, Росія просто припинила платити внески. І всім цим правдорубам просто не на що стало критикувати Росію.
Росію цинічно виключили з ПАРЄ і не менш цинічно відновили. Нас там не хочуть, але дуже хочуть наших грошей. Коли мова йде про гроші, то волелюбні європейці відновлять кого завгодно. І візьмуть кого завгодно. Бо принципів у них немає і ніколи не було. Ні тоді, коли рвали Росію в період революції, ні тоді, коли цькували на нас Гітлера, ні зараз.
Так що відновлення — це було питання часу. Інша справа, навіщо нам уся ця канительно? Немає жодного істотного аргумент за те, щоб вештатися в організації, яка рівним рахунком нічого не вирішує. Але при цьому постійно займається вихованням і приниженням Росії. Навіть суд з прав людини — він теж вже мало що для Росії означає, оскільки законодавство змінилося і перевагу рішень міжнародних судів над російськими зникло. Ніяких політичних придбань з поверненням в ПАРЄ не передбачається. Крім можливостей тролити убогу українську владу і наших зарвалися грузинських «партнерів».
Тоді навіщо? Ніхто точно відповісти на це питання не може. Крім, зрозуміло, Толстого, Родніної, Пушкіної та кількох їхніх соратників. У яких тепер почнеться нова і дуже яскрава європейська життя…
Фото DW