У моїй родині до релігії завжди ставилися без фанатизму. Батьки хрещені за принципом «все хрестять, і ми хочемо». Мене не хрестили. Я атеїст.
У таборі в цьому році познайомилася з безліччю хлопців. Наша компанія складалася з моєї подруги християнки, ще однієї подруги — вона теж атеїст, по-моєму, мене, а також чотирьох братів — вони мусульмани. Дружили ми міцно, скрізь ходили разом.
Повернулася я з табору і ось розповіла про друзів. Всі родичі в шоці.
— Але вони ж мусульмани!
— І?
— Ну вам же не про що було спілкуватися!
Чому люди думають, що релігія — така важлива річ?
