Не треба тут цієї вашої малаховщины

30

Працюю в аптеці. Середина дня, натовп народу. Вповзає малюсінька сухонькая старушонка, розштовхуючи всіх ліктями, ломиться до прилавка:

— Деревна сіль є?
— На жаль, закінчилася, приходьте завтра після обіду.

Бабуся починає стягати шапку і підставляти вуха. Чергу нервує. Після п’яти хвилин безрезультатних спроб з мого боку донести до неї суть проблеми криками, мотаниями голови і побудовою страшних очей вона вигукує:

— Дівчина, сіль не гівно!

Гордо піднявши голову, старенька видаляється.