Нормально ж не спілкувалися

93

Позаду новорічні свята, під час яких я добряче задовбали відповідати на привітальні дзвінки та повідомлення в месенджерах і соцмережах. Вся справа в тому, що я зовсім не рада привітань від ледь знайомих людей, колишніх колег, колишніх однокурсників і далеких родичів, з якими я сто років як не спілкуюся і не бачуся.

31-го числа пізно ввечері, коли нормальні люди зайняті приготуванням до свята, мені подзвонила моя тітка, мамина сестра. Ми з нею живемо в одному місті, але, незважаючи на це, не спілкуємося. Просто так склалося, теплих сімейних стосунків у нас немає, вона близько спілкується з моєю мамою, але не зі мною. Я знаю, що вона дзвонила мамі і вітала її. Але навіщо в святковий день витрачати мій і свій час на дзвінок, який до того ж не обмежується черговими привітаннями? Адже чомусь після привітань тітоньці неодмінно хочеться запитати про те, як мої справи, як я поживаю, і так далі, і тому подібне. Ми обидва розуміємо, що це всього лише важливий ритуал, що нам обом насправді нецікаві справи один одного. Так навіщо забирати чуже часом? От я ніколи не дзвоню тітоньці, не вітаю її в свята і вважаю, що я абсолютно права.

За 15 хвилин до бою курантів мені прийшло повідомлення від колишнього колеги з роботи, з якою я звільнилася рік тому. З дня мого звільнення я більше не бачила цього чоловіка і не спілкувалася з ним. Тим не менш він настрочив мені дуже докладний і довге повідомлення. За 15 хвилин до курантів нормальні люди сидять зі своїми близькими за святковим столом, а не витрачають час на привітання якийсь лівої і вже колишньої колеги. Я не відповіла йому навіть «спасибі» і думаю, що вчинила абсолютно правильно.

А повідомлення від колишніх однокласників і одногрупників, багатьох з яких я не бачила вже за кілька років, навіщо вони потрібні? Навіщо вичавлювати з себе приємні слова та побажання для людей, до яких ви абсолютно байдужі? До чого все це лицемірство?

Мені приємно вітати близьких людей, до яких не відносяться ті, з ким наше спілкування в кращому випадку обмежується парою повідомлень у мережі в рік, а в гіршому — виключно цими самими привітаннями. Мені не доставляють ніякого задоволення приходять на телефон повідомлення про те, що якийсь ноунейм, чиї ім’я та прізвище я вже ледве згадаю, написав мені привітання в мережі або по SMS. Ще гірше, коли ці люди починають дзвонити… Дзвінок зобов’язує мене якось відреагувати на сказані слова, а я реагувати не хочу, мені абсолютно не подобається вітати лівих людей у відповідь черговими фразами.

І така фігня повторюється абсолютно на всі свята. Вже передчуваю натовп мужиків (і навіть дівчат), які неодмінно привітають мене в мережі з 8 березня, днем народження і чорт знає що ще.

Я задовбали! Давайте не будемо витрачати свій і чужий час на безглузде лицемірство.