Папірець, баклажка і говняшка

42

Як-то раз подумала я про те, що непогано б узяти приклад з культурних європейців і почати підбирати за своїми капловухий продукти їх життєдіяльності. Сказано — зроблено: тепер ходимо гуляти з пакетиком. Після закінчення прогулянки у мене в одній руці дві собаки, в інший, пардон, пакет какашок — до першого сміттєвого бака. Калюжі підтирати, вибачте, ще ніхто не додумався.

Як-то раз вийшли на прогулянку, песа одразу присіла на газончику. Повз чухає бабка з пацаном. Почалося: мовляв, ви тільки подивіться, тут же наші діти гуляють, а ви тут гадите… Бабуся, роззуйте очі! Ось зараз, так, саме зараз, прямо при вас, моя собака витягла з-під дерева копчену риб’ячу голову. Цим паскудять мої собаки? А плювки на газоні, пивні банки, недопалки — це не бентежить ні вас, ні ваших дітей, ні працівників ТСЖ.

О, до речі, про працівників ТСЖ. Це взагалі фініш. Коли мій чоловік в черговий раз вийшов на лоджію покурити, його попало напоротися на двірника, подстригающего траву.

— Не кидайте недопалки, — каже двірник.
— А я не кидаю (чистісінька правда: для цього я особисто поставила на лоджію попільничку) — я струсив попіл.
— А я не бачив! — впирається двірник. — Он, дивіться, скільки недопалків!

Гей, доблесні працівники мітли та газонокосарки, над нами ще три поверхи! До речі кажучи, на третьому поверсі живе абсолютно неадекватне сімейство, чий синочок не гребує плювати з балкона якраз на голови сусідів, а матінка грішить вихлюпуванням за вікно вмісту каструльок.

Але повернемося до нашим собакам. Якщо у мене їх дві, це не означає, що вони сруть за всіх. Ті різнокаліберні купи лайна, які ви вперто намагаєтесь повісити на моїх собак, вже точно не нашого виробництва. Я не закликаю вас порівняти розміри говешек, що залишаються, скажімо, догом і тією ж таксою, а довбешку-то включати трохи треба.

Фінальний зменшений септакорд на моїх нервах зіграли саме тоді, коли я з усіх сил намагалася не плювати на пристойності і підбирати за собаками кожну, навіть саму маленьку купку. Прогулянку вже майже закінчили, всі справи зробили, стоїмо посеред газону, собачки щипають травичку. Фанфари, червоні килимові доріжки! Йде вона, богиня всіх працівників ТСЖ і ініціативна група в одній особі. Богиня будує презирливу міну:

— Знову ви на газонах гадите?
— Взагалі-то вони не гадять, а щипають травичку.
— А якщо нагадят?
— Якщо вони нагадят, я приберу, — спокійно я апелюю. Зрештою, я на той момент була єдиною собачницей у дворі, прибирає за своїми вихованцями.
— Не вірю я вам! Як же ви в такій траві приберете?

Хочете, піду і ткну вас носом у дві палиці полусгнившей ковбаси, які валяються на траві вже хрін зрозумій скільки? Так-так, в цій самій траві, з якої неможливо, за вашими словами, що-небудь прибрати. Але я з цієї височенною трави, іноді разом з пучком неї, виколупую собачі купи, а у вас ручки отсохнут піти і прибратися на тому самому ділянці, який ви так ревно охороняєте? Ковбасу, до речі, прибрали тільки після того, як двірник постриг траву.

Більше я за своїми не прибираю, тому що ми гуляємо на сусідній з будинком звалища будівельних відходів. Теж, між іншим, ідея тієї самої богині з ТСЖ: спровадити всіх собачників до едрене фені на звалище. Ептить, доброЕкшн ко, ви там самі ходили? Там арматура сталева дріт виростають із землі, там битого скла стільки, що хоч йога запрошуй! Натомість чисті газони.

Ось що називається «російський менталітет». Псевдоборцы за чистоту, ви і правда замучили.