Під європейську гребінку

215

А мене задолбали слово «Європа» — і особливо задолбали те, що його використовують люди, що живуть як у Росії, так і переїхали в цю саму Європу.

Люди, згадайте: на європейському континенті знаходиться понад тридцяти країн, кожна зі своєю мовою, культурою, економічними показниками, середнім рівнем заробітку та моральними цінностями. Жителі цих країн бачать величезну різницю між німцями і португальцями, між швейцарцями і італійцями. Більш того, ведуться запеклі дебати про доцільність продовження Європейського Союзу, і не краще знову розділитися і жити, як раніше, де Франція — це Франція, а Австрія — це Австрія. Втім, залишимо в стороні політику, поговоримо про культуру.

В культурних цінностях жителів цих країн абсолютно різні речі. Для жителів Німеччини пунктуальність — найважливіша якість, а італієць може дозволити собі трохи спізнитися, і ніхто його за це не буде дорікати, так як трохи запізняться все, навіть поїзд на вокзалі. Та що я кажу — навіть між північчю і півднем Італії існує величезна різниця. До речі, за п’ять років життя в Італії я об’їздила її практично всю, і жодного разу, ні в провінціях, ні у великих містах я не бачила валяються шприців, чого не скажеш про моїй історичній батьківщині. Так і в численних поїздках в Німеччину, Францію, Іспанію, Бельгію, Нідерланди я подібних артефактів не зустрічала, хоча там я була як турист, можливо, чогось і не побачила.

Хотілося б дуже попросити всіх: будь ласка, наступного разу, коли ви захочете сказати «Європа», подумайте, про яку країну йде мова, і назвіть саме цю країну. А то дуже напружує ось ця недомовленість, і залишається відчуття вимислу.