Правила хорошого мата

30

Здрастуйте, господа (і пані). Дозвольте поділитися з вами своїми тарганами.

З мене ростили примірного культурного дитини, і (в силу специфічності середовища існування) перше матірне слово почуте було мною після зміни місця проживання вже в дорослому віці. Тому нецензурна лайка не викликає у мене внутрішнього роздратування, а сприймається просто як новий діалект: ніхто не змушує мене говорити на ньому, а я нікого — відмовлятися від цих дивних вигуків.

А де ж тут задолбашка? Ось вона! З приходом ери інтернету нецензурні слова раптово стали дуже навіть часто печатаемыми, і маса людей робить в них помилки. Невже люди не бачать різниці між «м’яч-ху@ч» і «дали м’яч — ху@чь»? Невже так важко за аналогією зі словом «груди» написати «бл@дь» з дзвінкою гласною на кінці?

Зате знамените слово «х#й» прямо люблю тепер: його всі пишуть вірно. Моралі не буде: була, та вся вийшла.