Скільки людей, стільки й думок

59

Я, по всій видимості, так задолбавший вас любитель «множити сутності». Це я не буду в складчину купувати побутову хімію або продукти і не буду користуватися ними за чужий рахунок, якщо я, звичайно, не в гостях. Розповім чому.

Мені Доводилось жити в гуртожитках, і досить довго. Лише одного разу мені пощастило з сусідками: ми готували на всіх по черзі й купували у складчину практично всі, але так вже тоді зійшлися зірки, мабуть. У нас виявилися на диво схожі смаки і погляди на ведення господарства. А от з рештою було набагато складніше, і в кімнатах площею 16-20 квадратів мешкали не тільки 4 дівчини, а та 4 набори побутової хімії, та 4 набори продуктів.

Тепер по пунктах. Аня миє посуд виключно господарським милом, Катя — гірчицею, я — звичайним дешевим засобом, а Оля — дорогим, «екологічним», яке майже не піниться. Хто повинен поступитися? Який засіб вибрати?

Аня пере звичайним дешевим порошком, після якого одяг пахне «альпійським лугом», Катя милом, я — дитячим гіпоалергенним, тому що тільки після нього я не чешусь і не покриваюся плямами. Оля, як завжди, вибирає екологію і безфосфатний порошок, відіпрати яким можна лише найлегші забруднення. Плями від трави або соку? Беремо щітку і трьом вручну.

Туалетний папір? Теж своя у кожного в тумбочці. Тому що мені незручна слизька гладка папір, якою користується Аня, їй — моя трохи шорстка, а скидатися на папір з ароматом, яку любить Олю, ми не бачимо сенсу. Так-так, жаба давить.

Крупи і макарони у всіх свої — хтось їсть імпортні, хтось вітчизняні, хто віддає перевагу вівсянку, хтось перловку. Хліб у всіх різний: я зрідка їм чорний з горішками, родзинками і зернятками, Оля — дієтичні хлібці, Аня — тільки свіжі хрусткі батони, Катя хліб не їсть зовсім. Продукти, які їдять все, у кожного йдуть з різною швидкістю, тому загальна у нас тільки сіль, да і то періодично виникають дискусії на тему «звичайна або йодована». І посуд у всіх своя, тому я можу спокійно зварити собі борщу на тиждень і не турбуватися, що велика каструля знадобиться комусь з дівчат. Так само як і не буду турбуватися, що мені не в чому приготувати сніданок, тому що посуд зайнята.

Що стосується взуття, то її ми теж зберігаємо окремо: не хочеться потім з’ясовувати, з чиїх черевик мені сипався пісок кеди і чий каблук подряпав шкарпетки моїх туфель.

Зрозумійте, у всіх різний рівень доходу і різні смаки. Я не хочу користуватися чужим засобом постійно, навіть якщо його мені радо пропонують день у день: у мене на нього може бути алергія, мені може не подобатися запах, зрештою, я не хочу боятися звинувачень в неэкономности — може, ви звикли обходитися в два рази меншою кількістю, ніж буду витрачати я. Ми не сім’я, ми не ведемо спільне господарство, ми лише волею випадку опинилися на одній території, і у нас різні погляди на те, як саме вона повинна виглядати.

Не ковыряйте мені мізки своєю побутовою хімією, будь ласка. Поки ви намагаєтеся оптимізувати свій побут тут і зараз, я намагаюся в найкоротші терміни організувати собі окрему від вас територію, чого і вам бажаю. Ось з’їду — і буде вам щастя, а поки потерпіть і мій порошочек, і пакет з рисом на окремій полиці.