Субота створена для щастя

30


— Ура, субота! – закричав п’ятирічний Семен і випурхнув з ліжка.
— Почалося… — Тато перекинувся на інший бік і засунув голову під подушку.
Мама теж натягнула ковдру на голову і відразу поринула в неоглянутий сон.
— Мама, тато! Субота! — Сенька поліз на ліжко до батьків.
— Скільки зараз? – пробуркотіла мама з-під ковдри.
— П’ять… — простогнав тато і став перекладати з себе сина. – Сеня, рано ще… Дай поспати.
— Нееет! — Сенька сів верхи на тата. — Ти казав: «Ось прийде субота, ось прийде субота…» Ось вона й прийшла. Пора збиратися!
— Ну не в п’ять ж ранку… — тато все-таки акуратно спихнув сина на підлогу. – Ти поки що йди в іграшки пограй… А ми скоро станемо, поснідаємо…
— Нееет… Вони з ранку бувають…
— Сенечка, ну будь ласка, дай ще поспати… — благально промовила мама. — Коли я ще висплюся?..
Семенко постояв біля ліжка з хвилинку і ображено пішов в іншу кімнату.
Хвилин через п’ять з передпокою почувся гуркіт. Мама з татом здригнулися, підскочили на ліжку, переглянулися і побігли на гуркіт.
У передпокої, син, вже одягнений в одежу, піднімав впав велосипед.
— Та куди це один зібрався? – вигукнули батьки хором.
— В парк годувати білочок. Ви самі казали, що вони рано вранці прямо на руку сідають. У мене он що! — Син дістав з кишені курточки жменю горішків і показав батькам. – А чого ж ви стали? Ви спите, спите…
Тато з мамою раптом засміялися.
— Чекай… — тато погладив сина по голові. — Ми пішли швиденько одягатися…
Міські казки Анісімова