Сю-сю, ля-ля

36

Мене дістали дорослі, сюсюкающиеся з дітьми.

Своїх дітей у мене поки що немає. Я часто спостерігаю за своїми сімейними родичами. От ідуть по вулиці начебто нормальні дорослі люди з вищою освітою, з дитиною за руку. І ось на дорозі з’являється кішка. «Мяу-мяу», — каже мама. За кішкою підбігає собака. «Гав-гав», — вчать малюка. Сідають їсти в кафе. «Зараз ми будемо ням-ням!».

Я дивлюся на все це, і мені хочеться завити. Батьки! Що ж ви робите зі своїми дітьми? Ви навіть не усвідомлюєте, який колосальний шкоду приносьте своїй дитині цим сюсюканням. Маленькі діти — допитливі розуми, які вбирають все, як губка. У дошкільному віці формується більше половини всього словникового запасу, який буде використовуватися протягом життя людиною. Говоріть з дитиною на двох мовах, і вже в молодшому підлітковому віці він буде поліглотом. Розповідайте йому про фотосинтезі, про роботу холодильника, про припливах на морі, і в школі він буде на голову перевершувати однокласників.

Замість цього ви навмисно отупляете дитини. Мені боляче бачити, як першокласники не вміють читати і писати, не знають елементарних понять. Навіщо ви, дорослі, взращиваете в дітях свій інфантилізм? Де ваша культура мовлення? Я майбутній педагог, і я не хочу бачити в школах неосвічених, нічим не цікавляться учнів.

Безумовно, можна називати дитину сонечком або котиком, йому це не зашкодить. Але будь ласка, розмовляйте з дітьми, як з дорослими. Не треба навантажувати їх мова складними науковими термінами, але й спрощувати і так прості слова не варто. У слові «бібіка» стільки букв, скільки в слові «машина», а слово «кіт» доступне навіть самим маленьким. Неправильно вважати дітей дурними. Розвивайте їх мова, прищеплюйте спрагу знань, і ви будете приємно здивовані результатом.

Задовбали робити з дітей имбецилов!