«Трофейщики»: як спецназ ГРУ працював у Вєтнамі

29


За даними, наведеними в книзі ветерана в’єтнамської війни Миколи Колесника «Війна у В’єтнамі… Як це було (1965 – 1973)», група фахівців, що курируються Головним розвідувальним управлінням Генштабу Збройних сил (ГРУ ГШ ЗС) СРСР, завданням яких було вивчення американських військових трофеїв, працювала у В’єтнамі з осені 1965 року (за іншою інформацією, з травня того ж року).
Результати роботи «трофейників» вельми цікавили Міноборони СРСР і радянську оборонну промисловість.
В’єтнамські товариші ускладнювали
За спогадами ветерана дипломатичної служби Анатолія Зайцева, опублікованими в «Червоній зірці», «мисливцями за трофеями» це спецпідрозділ з кількох офіцерів запасу, очолюваних офіцером ГРУ, прозвали радянські дипломати. В завдання «трофейників», крім вивчення і відправки в Радянський Союз зразків американської техніки і озброєння, також входили аналіз ведення бойових дій американців у В’єтнамі і консультування В’єтнамської Народної Армії в частині вироблення способів протидії підрозділами противника.
Судячи по довідці посольства СРСР у Демократичній Республіці В’єтнам, датованій березнем 1967 року і адресованій вищого керівництва Радянського Союзу, нормальній роботі спецгрупи «трофейників» нерідко перешкоджала в’єтнамська сторона. Дипломат Віктор Звездин писав, що на той момент радянські фахівці працювали у В’єтнамі майже 2 роки, з травня 1965-го, і їх діяльність була узгоджена на рівні міністрів оборони СРСР і ДРВ. За цей період «трофейщики» відібрали та направили в Радянський Союз більше 700 зразків американської військової техніки та озброєння – спецпідрозділ ГРУ досліджувало збиті літаки армії США, ракети, радіоелектронне, фоторазведывательное та інше озброєння. Крім цього, за підсумками даної роботи було складено кілька десятків інформаційно-аналітичних довідок, в яких вивчалася і американська технічна документація.
В основному дослідження велися на місцях падіння збитих літаків. Віктор Звездин писав, що в’єтнамці часто приховували від радянської спецгрупи ці точки або затягували з відправкою машин з «трофейщиками» до об’єкту вивчення. У зв’язку з цим «мисливцям за трофеями» доводилося самим відслідковувати місця, куди падали американські літаки. Траплялося, що в’єтнамці просто не дозволяли радянським фахівцям вивчити зразки техніки й озброєння, волокитили з їх відправкою в СРСР (вона могла затягнутися на термін до 3 місяців). Чимало випадків було пов’язано і з тим, що до приїзду на місце падіння американського літака його останки вже розбиралися китайськими военспецами.
За повідомленням Звездина, у січні 1968 року китайці випередили радянську спецгрупу, першими розібравши ворожий модернізований літак-розвідник – з нього зняли все цінне, а уламки приготували до вибуху. В’єтнамці, щоб якось загладити неприємну ситуацію, передали «трофейшикам» американську ракету «Шрайк» (AGM-45 Shrike).
В цілому дипломат Віктор Звездин у своїй доповідній записці висловлював стурбованість ситуацією, що склалася з вивченням і відправкою в СРСР трофеїв і запропонував скласти спеціальну двосторонню угоду, яка дозволила б покращити співпрацю В’єтнаму і Радянського Союзу в цій галузі.
На дану довідку посилається видання «Комерсант-Влада» (у ньому вона і опублікована), факт перешкоджання роботі радянських спецгруп з боку в’єтнамських військових підтверджується й іншими джерелами. Разом з тим, журналіст «Комерсанта», зустрівшись з Віктором Звездиным, зазначає, що колишній радянський дипломат своє авторство і сама наявність вищезгаданої доповідної записки заперечує.
Що таке «Шрайк»
Як пише «Вісник ППО», зниження ефективності дії зенітно-ракетних військ в’єтнамської армії багато в чому сприяли вогневі удари по позиціях радянських ЗРК «Двіна» бомб, самонавідних на радіовипромінювання – американських AGM-45 Shrike.
Фахівець однієї з спецгруп «трофейників» Олександр Аносов писав, що комплекс з відстеження наших ЗРК американцям передали ізраїльтяни, які, в свою чергу, захопили його у єгиптян. Момент запуску «Шрайка» з бомбардувальника локатори радянського зенітно-ракетного комплексу фіксували і відразу ж відключали передавач радіовипромінювання. Ракета втрачала мета та «осліплий «Шрайк»» нерідко залітав у житлові квартали Ханоя.
Використовуючи інформацію про «Шрайке», радянська оборонна промисловість неодноразово допрацьовувала ЗРК «Двіна», в тому числі, під час війни у В’єтнамі. Спецгрупа, в яку входив старший лейтенант-інженер Олександр Аносов, працювала у В’єтнамі з травня 1965 по грудень 1968 року, нерідко під бомбардуваннями, артобстрілами і на минированной місцевості. У підсумку радянськими фахівцями за цей час було відібрано та направлено в СРСР понад 800 зразків американської техніки і озброєння.
Чисельність спецгруп і ефективність їх роботи
За підрахунками голови Президії Міжрегіональної громадської організації ветеранів війни у В’єтнамі Миколи Колесника, військово-наукові групи, що направляється з СРСР у В’єтнам по лінії ГРУ, діяли в ДРВ до 1971 року і очолювалися протягом цього часу сім’ю кадровими офіцерами Головного розвідувального управління (всі полковники). Колесник називає загальну чисельність «трофейників» (вони були цивільними фахівцями-оборонниками, в основному, відставними офіцерами) за весь час в’єтнамської кампанії – до 50 осіб (по 5 осіб у групі), на сьогоднішніх день живі менше десятка. До учасників бойових дій їх у свій час не зарахували.
…Документально підтверджених, переконливих даних про те, яким чином трофеї, здобуті військово-науковими спецгрупами ГРУ за час війни у В’єтнамі і переправленные в СРСР, вплинули на модернізацію техніки і озброєння Збройних сил Радянського Союзу, досі не оприлюднено. Видання «Комерсант-Влада», аналізуючи цю тему, схиляється до висновків, що вітчизняний військово-промисловий комплекс в 60 – 70-ті роки під час в’єтнамської кампанії став володарем «майже всіх новинок американської техніки» і згодом зайнявся їх відтворенням.
Микола Сиромятніков