Угоди не буде? Микола Патрушев не виправдав надій Ізраїлю і США

57


Як і пророкувала РИА «Катюша» в середині травня, Трамп продовжив свою роботу з організації «Великої угоди з Росією», як основного способу «нагинання» Ірану і Китаю. Притому, якщо раніше про «угоду» говорили тільки експерти, то тепер вона починає знаходити реальні риси у вигляді організованої Ізраїльською стороною зустрічі в Єрусалимі секретаря російського Радбезу Миколи Патрушева, лідера неоконів і яструбів, помічника президента США Джона Болтона і голови Ради національної безпеки Ізраїлю Меїра Бен-Шаббат. Як і передбачалося, на зустрічі не було прийнято ніяких рішень – поки що це обмін умовами та пропозиціями, які будуть розглянуті перед липневого саміту G-20.
Розмов в блогах і телеграм каналах про цю зустріч було багато. Від переживань з приводу «зливу Ірану» (патріотичний і прокітайской вектор) до відкритої радості ліберастів що Росія стане на бік «світлих сил» (єврейсько-американські глобалістські сили). Говорилося і про те, що потепління у відносинах з глобалістської елітою вже видно по поверненню Російської делегації в ПАРЄ і зміну риторики в адміністрації Трампа. Розмови поки залишилися розмовами. Поки—тому що основний діалог між Путіним і Трампом в Японії і дуже не факт, що Трампу є, що запропонувати Росії за зраду Ірану, і тим більше-що російська влада на це підуть незважаючи на відкриту демонстрації сили США (організована під приводом «справи Голунова» демонстрація сили проамериканської «п’ятої колони» , кібератаки на російські стратегічні об’єкти, про які попереджав голова СЗР Наришкін та ін).
Найбільше надій на вчорашню зустріч покладав Ізраїль. «Переконаний, що зберігається широка основа для співробітництва трьох наших держав. Багато вірять, що цей саміт представляє справжню можливість для того, щоб просунутися у відновленні стабільності в регіоні і конкретно в Сирії», — заявив прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху, який особисто поїхав зустрічати російського парламентера Патрушева. Зрозуміти, чого хочуть в Ізраїлі, дивно. Там хочуть офіційно отримати право бомбити іранських і проиранских військових у Сирії. Повторюючи свої звинувачення Хезболли і обіцянки що російські військові не постраждають, Ізраїль запевняє в прихильності резолюціям ООН у збереженні цілісності Сирії і той дріб’язок, що його літаки атакують союзників на території сусідньої держави, їх анітрохи не бентежить. По-хорошому, у відповідь Росія цілком могла б натякнути, що при такому вибірковому підході, ми теж може завдати ударів по таборах підготовки бойовиків заборонених Верховним судом РФ українських організацій «Правий сектор» і «Азов» в Харківській і Сумській областях. Ізраїль визнає терористами тих, ми цих, вони бомблять тих на території сусідньої держави, втягнутого в громадянську війну, ми — цих на території сусідньої держави, втягнутого тими ж силами в громадянську війну. Тільки в нашому випадку Росія виявиться військовим агресорами, а Ізраїль – захисником своєї землі.
Власне, напередодні зустрічі Патрушев і нагадав ізраїльтянам, що «Іран знаходиться в Сирії за запрошенням уряду та приймає активну участь у протидії тероризму». І тому, звичайно, ми повинні будемо враховувати інтереси Ірану».
І все ж, незважаючи на розкручування теми «договорняка» в ЗМІ і ТГ-каналах, розмови про «зливі» Ірану поки що немає і бути не може. В іранських ЗМІ Патрушев подається, як далеко не проамериканський політик і відгуки про нього там будуть краще, ніж навіть про Лаврові, наприклад. Так, за підсумками сьогоднішніх переговорів іранське видання Tasnim весь день цитувало Патрушева , особливо відзначивши його слова: «відносно великої регіональної держави, Ірану, я хотів би сказати наступне. Іран завжди був і залишається нашим союзником і партнером, з яким ми послідовно розвиваємо відносини як в двосторонньому плані, так і в міжнародних форматах. У зв’язку з цим будь-які спроби представити Тегеран в якості головної загрози регіональної безпеки і тим більше поставити його на одну дошку з ИГИЛ або будь-якої іншої терористичної організацією для нас неприйнятні».
Там відзначили, що Патрушев відчитав американців за звинувачення Ірану в атаці на танкери, назвавши їх приводом для детального дослідження і що за даними російської сторони безпілотник США знаходився в повітряному просторі Ірану. Там же повідомлялося, що наш секретар Ради безпеки заявив, що Іран «вносить значний внесок у боротьбу з тероризмом» і в «стабілізацію Сирії». «Ми закликали наших партнерів до стриманості і взаємних зустрічних кроків», на основі яких слід «послідовно рухатися в напрямку зняття напруженості в ізраїльсько-іранських відносинах», — заявив Патрушев.
А от єврейські ЗМІ він явно розчарував. Там теж багато цитували нашого секретаря Радбезу, але вже зовсім з іншими коментарями. «Навіщо Болтон погодився розділити трибуну з російським представником, тим самим загостривши увагу на антагоністичні суперечності між адміністраціями Трампа і Путіна щодо Ірану саме зараз, на піку американо-іранського кризи. «Ця незвичайна американо-російсько-ізраїльська зустріч підвищила статус Росії на Близькому Сході і заохотила Кремль голосно заперечувати факти, пов’язані з атакою на американський дрон, і з мінуванням танкерів», — пише віце-президент дослідницького центру Карнегі Ендрю Вайс», — пише портал Israel-info.
Що стосується американської сторони, то там на тлі переговорів Трамп звично продовжив нагнітати істерію навколо Ірану, погрожуючи стерти з лиця землі і напасти «величезною силою». У відповідь Іран звично посилає Трампа лісом і називає хворим на голову. Загалом, все В стилі недавньої історії з Північною Кореєю, де теж було багато бравади з боку США і відвертий тролінг з боку товариша Кіма. В цілому, вже всім зрозуміло, що війни до зустрічі в Японії не буде, якщо раптом Штати або той Ізраїль не організовують зовсім вже неприпустиму провокацію.
За задумом США, відмова Росії від союзу з Іраном вдарить по економіці Тегерана як би не сильніше, ніж розрив з ЄС, так і закриття північного напрямку через Каспій зробить блокаду практично повною. Відбиватися від американців в такому положенні Ірану стане складніше в рази. Що ще може бути для них гірше – якщо Росія переконає приєднається до антиіранської коаліції Туреччину, про що вже відкрито пишуть у The Washington Post: «теоретично США можуть відродити альянс Туреччина — Ізраїль і використовувати їх в якості головних партнерів у регіоні». Але в американо-турецьких відносинах настав складний криза, а у формулі Ізраїль — Туреччина важливу роль грають вже не США, а Росія, яка також складається в альянсі з Іраном на сирійському напрямку».
І тут головне навіть не те, що Ердоган друг Росії – Ердоган один Туреччини і самому собі, решта для нього в найкращому випадку тимчасові союзники, а в тому, що самі США зробили його ворогом Америки, спочатку намагаючись влаштувати там переворот, а потім ввівши санкції. Власне, відвертий ляпас Трампу з купівлею російських С-400 тут якраз дуже показова – Ердоган показав, де він бачив думку гегемона. Так, вчора міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив, що Анкара придбала російські зенітно-ракетні комплекси С-400, незважаючи на загрозу санкцій з боку США. Раніше повідомлялося, що держсекретар США Майк Помпео розглядає всі можливі варіанти санкцій на адресу Туреччини за покупку С-400. «Неважливо, яким буде рішення щодо санкцій, неважливо, яке заява буде виходити з боку США, ми вже купили С-400», — заявив Чавушоглу. Після цього навіть самим про американським політикам стало ясно, що будь-які прямі переговори зі Штатами турки будуть починати приблизно зі слів:«А не пішли б ви на …». І тут Трампу дуже хотілося б , щоб їх позицію донесли росіяни, з якими турки хоча б спілкуються нормально.
Загалом, позиція США «Великої операції» з Росією по Ірану зрозуміла. Тепер залишається зрозуміти, а навіщо вона Росії. Щоб там не говорили, але у нас союзні відносини з Іраном, що Він і підтвердив, нормальні відносини з Туреччиною, що підтвердила угода по С-400, і плани щодо спільного побудови «Нового шовкового шляху» з Китаєм, Індією і тим же Іраном, що підтвердила зустріч Путіна і товариша Сі в Москві. Знову ж таки, навіть зняти санкції Трамп сам не може, а Сенат точно не дасть.
Єдино, що Трамп може запропонувати Росії – це Україну, яка вже активувала обстріл напередодні саміту, а заодно і історію з Боїнгом знову витягли з архіву. Але на самій Україні зараз тільки почався переділ активів і влади, а значить поки там все не владнається, не пройдуть всі вибори, то і керувати ними проблематично навіть США. А вірити чесному благородної слова американського президента після всього сказаного і зробленого за останні п’ять років вже ніхто не буде. Так, Трамп може налякати Росію новими санкціями проти боргу або банків, підключити «американську партію» і ізраїльське лобі в Москві, ось тільки навіть так розмін не рівний. Зрада Ірану вмить позбавить Росію авторитету на Близькому Сході, та й у світі в цілому. І судячи за останніми словами Путіна – це в Кремлі розуміють. «Що означає угода? Це якесь комерційне підприємство, акції. Ми не торгуємо ні нашими союзниками, ані нашими інтересами, ні нашими принципами. Можна домовлятися з нашими партнерами щодо вирішення тих чи інших нагальних проблем», — заявив раніше Президент Росії Володимир Путін.
До речі, одночасно з поїздкою Патрушева в Єрусалим, поки олігархічні ЗМІ співали осанни «новій угоді», співробітники ФСБ навідалися в музей «Збори» належить одному з найвпливовіших представників єврейських олігархів в Москві — члену Бюро Президії Російського єврейського конгресу, колишньому президенту Російсько-американської ради ділового співробітництва Давида Якобашвілі, який, за чутками, за впливом поступався тільки який біг до Лондона в минулому році одному Кудріна — Минцу. І пан Якобашвілі тут же відбув до Ізраїлю. Само собою, ця обставина може і не бути пов’язаним з переговорами, але для єврейського лобі – це однозначно втрата втрат.
РИА Катюша