Усім спасибі, всі вільні

29

Мене ніхто не задовбав, це я всіх задолбать примудрилася. Не повірите, тим, що я злопам’ятна редиска. Говорячи простою мовою, я просто не поділяю загальну пристрасть до набирає обертів, всепрощення.

Простив, відпустив і забув? Мені добре, людині добре? Ага, щас! Тут же налітають квочки-адепти з криками: «Ти йому/їй не пробачила, чому ти з ним/нею перестала спілкуватися?» Так просто нам говорити не про що, от і все. Ми залишилися при своїх думках, вони не перетинаються, ми теж. Але з’ясовується, що потрібно було продовжувати спілкуватися, вороги загартовують, треба любити всіх і т. д. Злочинців теж прощати треба (ви про що, яка ще в’язниця?), вони «забули про свою божественну сутність, за них треба молитися всім світом».

Якими мене тільки маразмами не переконували! І Бог велів, і в езотериці це шлях до багатства і вічного життя, і зарозумілість моє зашкалило, і взагалі вони здогадуються, що я нишком точу ножі і творю план помсти (і чому я остання дізнаюся про те, що відбувається у мене вдома?). І для себе це треба зробити, щоб бути крутий.

«Круті» мої! Я вам нічого не нав’язую, але бачили б ви себе зі сторони! Вас ображають, а ви за це ж просіть прощення. Чи підтримуєте зв’язки з тими, хто вас кривдив, експлуатував, бив, плітки про вас розпускав. Ви розповідаєте про це з «гордістю» і трясущимся від насувається істерики підборіддям. Ви пам’ятаєте тільки хороше про людей, які за це гарне вас змусили платити здоров’ям і нервами. Ви допомагаєте побудувати взаємини вашій коханій людині з пасією, до якої він від вас пішов. Ви виправдовуєте всіх і вся. І, між нами, мені лячно від того, що ваша мораль стає дуже гнучкою, бо вигнутися вона в підсумку може зовсім в іншу сторону.

Живіть як хочете, тільки відчепіться від мене, раз вже я вас задовбали.