В чотирнадцять днів ламається голос

44

Початок двохтисячних. У місті з’явилися кілька нових тролейбусів. Перше, що кинулося в очі — досить футуристичний дизайн салону, що віддалено нагадує літак. А перше, що кинулося в вуха — майже повна безшумність.

Минуло два тижні. Від безшумності не залишилося ні сліду. Тролейбуси пропрацювали ще років десять.

Тоді ж куплена електробритва. З нею така ж історія. На прилавку магазину при перевірці вона працювала дуже тихо. Пройшло два тижні — репетує як різана. Так і пропрацювала ще років вісім. Бездоганно.

Потім куплена інша. І з нею все повторилося. На прилавку — ледве бурчить, через два тижні — репетує. Але поки працює.

Повністю аналогічні історії сталися з дрилем, парочкою фенів і пилососів.

Виробники, я не знаю, як ви це робите. Але попереджати хоча б треба!