В щілини без особливої мети

31

Вечір, літо, спека. Йду додому по тихій-тихій вуличці, не чіпаю нікого. Так, я босоніж, а взуття несу в руці. Ні, взуття ціла, просто по теплому асфальту йти приємно, а ноги вдома я відразу вимию. Та відчепись ти, дама з дрібної псиной! Фух.

Вечір, літо, спека. Інший кінець міста. Так, блузка з довгим рукавом. Ні, я не наркоманка, але от спина на дачі у подруги обгоріла, яку кофту знайшла мені за розміром, ту і накинула. Іди своєю дорогою, бабуля.

Йдемо з подругою в магазин. У мене волосся пофарбовані в середньостатистичний рудий, але свої трохи відросло, і видно темні корені. Убейся об стіну, сусідка, це мої волосся, і мені так подобається. І так, нігті у мене чорні.

Черговий релігійне свято. Так, у мене прибирання. Тому що вихідний, тому що прибирання потрібно зробити, і взагалі, я невіруюча.

Пошта, черга майже вся з бабусь. Я десь в середині, стою в навушниках, нікого не чіпаю. Ні, я не оглухну, музика… Музика хороша, але Квебеку ви явно не оцініть, і взагалі, тут люди працюють, так що вам не включу.

Їду після роботи в переповненому тролейбусі, електронну книжку читаю. Жінка, вона на англійському, і це не езотерика, а дискретна математика. Отвалите від мене.

Дами, доки ви будете пхати свою думку в усі щілини?