В цілості й схоронності

12

А мене задовбав культ «зберігання».

Ось дівчина хвалиться, що ніколи не їла насіння і сухарики, зате у неї тепер рівний зріз зубів. Що? Відмовляти собі в задоволенні заради отримання сумнівних компліментів від сумнівних людей? Ні, одна справа, коли це стосується здоров’я: якщо його не берегти, не знати міри в алкоголі, припустимо, або у їжі, потім вже буде не до задоволень, але зріз зубів…

Або ось дівчата, яким мами забороняли стригти або фарбувати волосся. Вони пустилися у всі тяжкі і ходять з червоним ірокезом у віці добре за сорок, або пишаються-пишаються-пишаються щосили своєї «натуральністю» (і таємно хочуть червоний ірокез).

Ще одна жінка (чомусь таке «зберігання» зазвичай відноситься тільки до жінок, чоловіки у нас і так прекрасні) вирішувала в дитинстві задачки замість звичайних дитячих ігор — і вуаля, тепер вона пишається своєю прекрасною роботою. А дитинство в неї було?

Я вже мовчу про «бережи честь змолоду». Взагалі безглуздо, що частина статевого органа зветься «честю», тому що честь — це ну зовсім про інше, як і гідність. Мені, наприклад, довелося б «берегтися» до двадцяти шести років.

Це все, звичайно, добре, але у мене зате було дитинство, а не вічні задачки і тренування, і різні кольори волосся, і насіння під плітки з подружкою, і хлопчики-юнаки-чоловіки (деяким навіть спасибі за те, що вони стали прикладом, з ким бути не треба, і немає, чоловікові я не зраджую). Загалом, мені є що згадати! А адепти консервування себе не задовбали, мені їх просто шкода — життя-то йде, а вони вже пропустили.