В європейській стороні, на чужій планеті

96

Не так давно переїхала за кордон. Здавалося б, не дуже яку подію, нас таких зараз тисячі. Але мене вже встигли задолбать співвітчизники своїм неадекватом.

— Ти шо, думаєш, ти там потрібна комусь? Наші там підлогу миють і працюють повіями! Пошляешься годок і повернешся!

Ой, спасибі за підтримку! Так, «наші» Екшн сно зазвичай працюють на «подай-принеси» — і, до речі, не тому, що «наші». Просто вони не спромоглися вивчити мову країни, в яку приїхали. А на що ще годиться іммігрант, хоч і з вишкою, який ні бе ні ме? Я вам можу розповісти про інших «наших», які навчаються в університетах, працюють на нормальних посадах, відкрили свій бізнес… Так, важко, так, затратно, так, ти повинен бути в два рази краще, ніж місцевий. Не подобається? Сиди вдома!

— Он Машка рік в універі поучилась, не потягнула (занудьгувала, зрозуміла, що не її), додому повернулася. Тільки батьківські гроші витратила даремно!

Я вам таких Маш можу показати з сотню. Приїжджають в 17 років і, очманівши від свободи, починають бухати, курити і масово злягатися. Ніяка імміграція їм нафіг не здалася, це все наполеонівські плани батьків. Які, до речі, навіть не завдали собі клопоту замислитися, а чи зможе дитя тут жити сама.

— Так ви багаті! Он, за кордоном будеш вчитися!

Не повіриш, існує безліч навчальних програм, грантів. Можна жити в недорогому гуртожитку, підробляти… Батьки витратили на мене чимало, але вони не Рокфеллери.

Залишається самий забійний аргумент:

— І не соромно тобі? Че, валишь? Ну, туди тобі й дорога, зрадниця! І взагалі, людина де народився, там і повинен жити!

Ви це серйозно, товариші? Ви мені, помотавшейся з татом по гарнізонах, будете цю ахінею нести? Якщо ви далі свого Мухосранська не вилазили і сидите там у десятому поколінні, удачі! Що я там зраджую? Країну, якою мій батько віддав 30 років військової служби і отримав дулю? Де я не можу знайти нормальну роботу, де я боюся вийти вночі на вулицю, а поліції треба боятися більше, ніж кримінальників? Найн, ви вже самі тут розбирайтеся. Я чимало років і сил віддала і на волонтерство, і на агітацію, і на спроби змінити хоча б щось у власному дворі.

Інша категорія — це недосвідчені, які вважають, що я «насолоджуюся життям і прохлаждаюсь».

Рідна, я встигла поїздити по Європі. Тільки тому, що тут є дешеві квитки, хостели і не треба оформляти візу. Мої вихідні в Відні чи Парижі можуть обійтися в стільки ж, скільки ти залишаєш грошей в клубі в суботу. І це значить, що я зайвий раз на чому-то заощадила, але поїхала відпочивати.

Інша подруга приїхала у відпустку і на тиждень просто оселилася в клубах, напиваючись кожен вечір з новим чоловіком. «Да-а, у тебе тут малина, канеш! Веселися — не хочу, не те що у нас». Ти не повіриш: я взагалі-то вчуся і працюю й по клубах не дуже ходжу. І не кидаюсь на кожного стрьомного іноземця, щоб затягнути його в ліжко.

Друзі! Ви можете думати, як хочете. Я не буду розповідати про те, що доводиться жити у гуртожитку з іноземцями або знімати квартиру, а не у мамки під боком грітися. Я не буду лякати вас розповідями про іммігрантської поліції, скільки документів і підтверджень потрібно зібрати. Не буду розповідати про дискримінацію. Навіщо? Одні все одно не повірять або не зрозуміють, інші позлорадствуют. Тільки знаєте що? Мене-то припиніть задовбувати!