Великі білі господа

55

Жителі деяких міст Далекого Сходу можуть дозволити собі їздити в Китай майже безкоштовно. Так що вихідні ми проводимо не в задушливих квартирах, а вирушаємо за кордон. Варіантів багато, а найдоступніший з них — китайський повіт Жаохэ, куди я нещодавно з’їздила.

По дорозі до кордону я встигла познайомитися з членами своєї туристичної групи. Ось Аня — вона з подругою Машкою їде в Китай, щоб погуляти і розслабитися. Чотири гопника — Колян, Андрій, Тимур і Сашок — збираються «затаритися лахами» і випити. Красуня Ніночка планує потрясти на дискотеці. Розумієте, який образ російської людини склався в очах китайців?

У самому Жаохэ ми відвідали три ресторани. У всіх мені запропонували пиво. Пиво продавали на вулиці. Навіть в магазині одягу разом з джинсами мені запропонували купити пиво!

Всю ніч члени моєї групи гулеванили. В чужому китайському місті вони відчували себе господарями життя. Зранку в кафе ввалився ледь терпкий лико товстун, подивився на офіціантку-китаянку і промимрив:

— Обслугову мене негайно!

— Негайно не вийде! Вони такі гальмуючі! — з сусіднього столика відповіла йому п’яна російська баба.

Більше я в Жаохэ їхати не хочу. Задолбали бачити, як мій народ деградує.