Війна і мир

99

Прочитав історію «Свалившим слова не давали» і задумався: цікаво, чи вважають андоррці зрадою, коли одноплемінник емігрує куди-небудь в Люксембург? Чи стає людиною другого сорту француз, який переїхав у Швейцарію? Повчають американці свого поїхав у Канаду громадянина словами: «Сиди там і не вякай про нашу країну»? Терзають смутні сумніви…

Але чу: автор пояснив свою позицію! Виявляється, ми на війні. А емігранти — дезертири. Так от, шановний автор, подібні вам дрімучі співгромадяни — задовбали. Не пробували опустити гвинтівку, вилізти з окопу і озирнутися? Е-ге-гей, повідомлю вам шокуючий факт: наша країна — одна з більш ніж двохсот. В чомусь краще за багатьох інших, в чомусь гірше. В кожній країні є проблеми, але війна — це там, де вбивають. Вистачить тягнути мою країну назад в окопи! Невже не вистачило цього в історії?

Поливати брудом — так, не можна. Але хто і з якої радості заборонив «свалившим» обґрунтовано озвучувати проблеми своєї батьківщини, які вони споглядали кілька десятиліть, поки жили тут? А якщо людина, наприклад, півроку живе у Великобританії, а півроку в Росії — чи має він право озвучувати проблеми Росії? Не існує випадково комітету, який це вирішує?

Загалом, вирішуйте за себе, що говорити, а що ні. Задовбали середньовічна дрімучість деяких співгромадян.