Всі побігли — і вони біжать

17

Хочу додати ще пару слів до історії «Що за життя без тисняви?».

Пам’ятаю, в 90-і на роботу треба було їхати аж до 7:30, а бабусі вже залазили в автобус зі словами: «Ну гаразд, я до подруги, а ви-то куди?» І смішно було, і одночасно як-то бісило: ну от чому не можна з’їздити в гості пізніше, а не в годину пік?

Зараз така ж нісенітниця. У нас в офісі перерва з 12 до 13, майже як у всіх. І ось йдеш ти що-небудь купити на обід в найближчий супермаркет (досить відомий), а там підстава: виявляється, якраз в цей час в магазині знижки пенсіонерам. Так, народу не так вже й багато, але ж бабусі кожну копійку перераховують, та й взагалі вони повільні… В результаті похід в магазин затягується надовго. Зайві каси є, але там немає касирів. Починаєш звати — відповідають, що покупців насправді небагато і всі працівники зайняті.

Задовбали!