Я не бачу мети всієї цієї жертовності ціною свого комфорту.

19

Бісять ось ці коменти:
Без кави можна обійтися.
Можна.
І без хороших машин можна.
Можна.
І без хорошого одягу можна.
І без якісного фарфору.
Можна без доброго сиру та без добрих сигарет.
Можна без хороших цукерок і хороших доріг.
Можна без хороших трусів і без хорошої помади.
Без хороших, якісних духів можна і без хорошої ковбаси.
Без хороших ліків і без гарного взуття….
Тільки мені не зрозуміло в ім’я чого?
Що ми отримаємо натомість?
Чому нас змусили без усього цього обійтися? Чому нас повільно, але вірно знову загнали в Радянський Союз, де є слово дістати, придбати в Дьюті фрі або отримати з-за кордону?
Чому мені в коментах люди пишуть — хочете, ми вам надішлемо хороші продукти? Я що, в блокаді?
Який .. мені цю блокаду організував?
Адже коли розвалився союз, у дев’яності, якими нас тут так все нестямно лякають, все це було і ось у нас все це знову забрали.
В ім’я чого?
У нас що, війна? Все для фронту, все для перемоги?
Немає.
А може ми жерем, п’ємо, одягаємо гівно і відмовляємо собі в якісному лікуванні, щоб на зекономлені гроші побудувати в країні школи та лікарні?
Немає.
А може ми будуємо якийсь неймовірно дорогий стратегічно важливий для країни об’єкт типу ГЕС? І всі гроші туди?
Немає.
Так якого … до мене приходять якісь …. і в коментах пишуть, що я можу жити і без цього?
Хто це вирішив?
Я хочу знати хто вирішив, що я можу і повинна брати замість шоколаду смердюче пальмова олія?
Хто?
І чому ви мені це кажете?
Ви згодні?
Ваше право. Жеріть хоч земляних черв’яків. Це ви згодна бидло і це з вами можна робити все що завгодно, набиваючи свої кишені, лякаючи вас дев’яностими і змушуючи вас у всіх адекватних країнах бачити ворогів.
Я то тут при чому?
Я не бачу мети всієї цієї жертовності ціною свого комфорту. Я не хочу жити в ім’я Путіна і його наближених, які точно не п’ють російський кави і жеруть не російське гівно.
Валентина Пахман