За вітчизну прикро

12

Мій хороший друг одружився з російською дівчиною. Сьогодні я побачила фотки з весілля і мене сіпонуло. І начебто що може збентежити мене, затяту патріотку, в цьому шлюбі між французом і російської?

Тільки от мене коробить від її фальшивої посмішки на всіх фотографіях, від того, що вони повінчалися через рік спілкування і вона, звичайно ж, переїхала до нього в Париж. Мене коробить від того, що я вже бачу, як розгорнеться їх спільне життя. Як через три роки він залишиться без всього, включаючи останню пару трусів, а вона при громадянство, квартирі та зміст.

А ще мене задолбали те, що коли я намагаюся попередити своїх друзів-іноземців, що так воно і буде, вони кажуть, що я ревную. Я не ревную — мені за вітчизну боляче.

Тому що потім, коли така руська їх кине, це я буду слухати, яка вона була повія, а я таких історій вже наслухалася. Про тих, які підробляли в ескорті, про тих, які спочатку говорили «ні-ні» до шлюбу, а потім заявляли, що чоловік їх не влаштовує в ліжку, про тих, які говорили до весілля про сім’ю, а потім спали з усіма друзями поспіль. Я втомилася вислуховувати тости за єдину російську дівчину, яка «точно не повія» від моїх друзів. Мені це прикро.

Ці хлопці з росіян знають тільки мене і купу дівчат, які готові останні труси продати за громадянство. Звичайно, це мала частка наших панночок, але саме з ними все й знайомі. Адже саме ці дівчата нишпорять у пошуках європейської крові, щоб спокусити, довести до вінця і отримати громадянство. А в ідеалі — і громадянство, і квартиру.

Так от, пані, називайте себе як є — повіями. Не ганьбіть, будь ласка, Росію. Тому що у мене купа подруг, які не готові продаватися за громадянство, і ви явно в меншості. Але, на жаль, репутацію за кордоном створюєте саме ви, а не вони.

Задовбали.